Ігор Світлий

  Вечір клопоти дня залишає позаду,  Крізь минулого тіні ми входимо в мрії.  Тиша простір заповнює, начебто ванну,  Спокій нашого серця, у серці - надії.  Ароматами кави, вина смак порічки,  Дотик ніжний руки, спонукають до дії, Тане світ наче воском спливаюча свічка, Наче я у очах у твоїх поза вії. Нам на хендпані грають мелодію краплі, Мов птахи пролітають хвилинами листя, Ми у кожному подиху, шепоті, такті, Проживаємо нас, осінь, ніч, передмістя. Зупинімося тут, у безмежжі хвилини,  Де по-справжньому все, де зникають тривоги.  Наші губи неначе підібрані рими, Говори, говори, говори без вимови.   В затишку передмістя (In the Coziness of the Suburbs)   Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)  

У тихому парку відлунюють кроки, Далекий проспект галасує вогнями, А зорі у небі, як прописом ноти, Повітря як спокій навіяний снами. Твоїми очима наповнюю погляд, Словами, мовчанням, насичую душу, Мелодію грає кохання на зорях, Та листями стелить, за те перепрошу. Мовчать телефони, між пальці долоні, Та посмішку світлом вихоплює місяць, Дощу наче краплі спадають зі скроні, І ніч зупиняє між до, час, та після. У тихому парку відлунюють звуки, А осінь гойдає думки наче снами. Тебе зігрівають мої теплі руки. Далекий проспект галасує вогнями. ***** У тихому парку, здається, відлунюють кроки, Далекий беззвучний проспект галасує вогнями, А зорі у небі, як в стані у нотному ноти, Та свіже повітря, як спокій навіяний снами. Твоїми очима охоче наповнюю погляд, Словами твоїми, мовчанням, насичую душу, Мелодію грає кохання цей вечір на зорях, Та листями стелить, за нього тебе перепрошу. Мовчать телефони, між пальцями наші долоні, Та посмішку світлом вихоплює соромно місяць, Дощу наче краплі спад...

На вулиці тихій де ми, лише осінь та спокій, Годинник старий пробиває не гулко про час. Минають, як спогади, тіні десь поодиноко, Де все має подих і сенс, наче бачене в снах. Нам вітер шепоче старі, та осінні легенди, Каміння устелює листям узори в дворах, Вода кришталевим панно, помаранчеві тренди, І сонце, як знаний митець, грає на кольорах. Будинки старі наче сунучи десь у туманах, Читають свої таємниці, мов древні вірші. У цих вечорах, що дедалі ще більше багряні, Ми чуємо музику тиші на струнах душі. На вулиці цій, де часи зустрічаються з часом, Ми вчимося дихати знову з тобою разом. У теплих обіймах твоїх ніч вкриває атласом, Годинник старий пробиває не гулко на сон. Музика нашої тиші (Harmony of silence) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Старі будинки, колір, ліплення виразні, Як із минулого відлуння у сьогодні, Розповідають нам історії незв'язно, Під дощовий осінній вечір прохолоди. І грає світлом мостова, гуляють тіні, І осінь листям палим огортає місто, Повітря, вітер, наче з арії Пуччіні, Стук твого серця, все наповнюється змістом. Я чую тишу, чую серце, чую серцем, Коли слова втрачають голос, силу, сенси, Коли від дотику твого стає вже легше, І наче ранок, вечір, ніч і осінь перші. Кидають відблиск скла автобуси нечасті, Десь поодинці поспішають перехожі, Мене за спину обіймає тихе щастя, Таке вже рідне, водночас таке несхоже. Старі будинки, колір, ліплення виразні, Як із минулого відлуння у сьогодні, Я щось шепочу, але щось таке незв'язне, І губи теплі, осінь, вечір, прохолодно. Тихе щастя (Silent Bliss) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Покажи мені осінь, як бачиш її тільки ти: Як кружляючи листям у вітру шепочуть дерева, Та мінливі, ще теплі, під шурхіт дощу вечори, Хочу бачити як це буває у казці жовтневій. Покажи мені місто, як бачиш його тільки ти: Ліхтарі, що вогнями вихоплюють з темряви мрії, Що у ритмі твоєму, де тихі алеї, мости, Дай побачити оком твоїм, щоб відчути це диво. У мені ти відчуєш, як бачу тебе тільки я, Як твій сміх, наче світло що сяє у темряві ночі, І маленькій мій всесвіт наповнює ніжність твоя, Осінь дивиться в мене, а в неї твої бачу очі. Покажи, що ти знаєш про себе, про мрії, думки, Про страхи, та про сумнів, про радощі та сподівання, Що приховано світу, та ти відкриваєш мені, Бо я знаю, що в серці знайду, те почути бажання. Осінній погляд (Autumn Glance) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Вечір скінчує день, і ховається сонце за край, Вітер холодом лине, несе запах осені степу, Підіймає туман від землі, наче горами плай, І стає трохи ближче, здається, торкнутися неба. А повітря ковток вже нагадує близько зима, І дерева гойдають гілки мов із подивом плечі, Все як завжди, все так, та здається неначе дива, І чомусь пам'ятаєш надовго такі дивні речі. І у небо нічне розлітаються хижі птахи, На землі залишають усе, і надії та мрії, На світанку вони повертаються в гнізда свої, Окрім обраних тих, що тепер відлітають у вирій Ранок тихий встає, і виблищує сріблом роса, Лише іноді чути як десь перегукують сови, І у подиху теж відчувається скоро зима, Та це добре що все має час повертатися знову. Осінній туман  (Silence Before Winter) Осінній туман  (версія -  darksynth ) (Silence Before Winter) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Час пізньої осені, довгих, щоденних дощів, Опалого парками листя і темного ранку. Написаних настроєм і не відкритих листів, І сумнівів перед дверима холодного ганку. Читаємо книги бувалі, як наче нові, У ковдру загорнуті повністю із головою, Крізь посмішку кажеш тобі до вподоби коли, Сорочка твоя, як парфуми, пропахнута мною. А осінь розпалює літом забутий камін, І спокій та затишок нас загортає в обійми, Здається на все осінь має свій час до зими, Гаряче какао та просто улюблені фільми. Коротшає день та все менше стає кольорів, Міняє палітру на чорну та білу зимову, Тихенько співаю не в голос, як подихом снів, Підспівує осінь дощем під мою колискову. Затишна осінь разом (1) (Cozy autumn together) emotionally Затишна осінь разом (2) (Балада) (Cozy autumn together) Ballad Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Ще під кронами жовтими осені вкриті ліси, Під осіннім туманом ховаються мрії, вже тихо, Листя пале шепоче про час щось, та ти не спіши, Нехай небо мовчить, ну а ти, ну а ти просто дихай. Нам на вікнах малюють історії краплі дощу, Як відлунням минулого. Змокла провалена стріха. Серце б’ється теплом, прохолодно, ще трохи, мовчу, Час вже знову іти, ну а ти, чуєш, ти просто дихай. Кожний падає лист, піднімаючись серед стовпів, І в очах у зірок всі світанки нові, певна втіха, Зараз тиша і спокій, буває, між бур та штормів. За тобою твій шлях, як і спереду твій, просто дихай. Під ногами шурхоче, мов спогади, листя сухе, І в повітрі відчутно, як осінь тендітна та тиха, Відчуваєш, як серце співає, мов пісня — не все. Без зупинки, ще трохи, ти чуєш, а ти просто дихай. Дихай (Keep Breathing)   Твій Шлях (Your Road) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Нам би зараз надовго, далеко-далеко у гори, Де смереки ховають усе від сторонніх очей, Де здається, ще трохи, на руки сідатимуть зорі, Там де вітер уносить мій голос на відстань ночей. Де порушує тишу лише шепіт, лагідний, річки, Де господарем спокій і затишок сталих лісів, А тобі у волосся ошатну вплітатиме стрічку, Сама осінь, ми поруч, і зайві плетіння зі слів. Під дощем, що буває стрімким, та від часу зухвалим, Я в обіймах сховаю тебе, довго не відпущу, Прислухаючись наче до чогось, та це лише краплі, Чую ліс, чую гори та руку на серці твою. Нам би зараз надовго, далеко-далеко у гори, Де смереки ховають усе від сторонніх очей, Де здається, ще трохи, на руки сідатимуть зорі, Там де вітер уносить мій голос на відстань ночей. Далеко - Зоряна тиша (2)  ("Far away" - "Hearts in the Mountains") Далеко - Зоряна тиша (1)  ("Far away" - "Hearts in the Mountains") Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

В осінньому спокої річка, на хвилях гладка, По набережній розлітається килимом листя. Приємним теплом відчуваєш, як гріє рука, Чомусь, я тепліший за тебе, і це тобі смішно. Вогні починають свій вечір, із тінями гра, А місяць вкладає у хвилі сріблясту доріжку. Помітила, поруч, однаково б’ються серця? Але ж моє більше, смієшся, вигукуєш: "Трішки". Тебе обіймаю, як осінь всіх нас обійма, І все поринає в її помаранчевий спокій, А знаєш, за осінню буде холодна зима, Ти носик ховаєш до мене, і подих глибокий. Спить місто, а річка шепоче нам тихі казки, Одні про кохання, а інші нагадують мрії. По подиху чую вже спиш, я цілую: "А ти?", І посмішка ніжна, а сон колихає вже вії. Тебе обіймаю, як осінь всіх нас обійма, І все поринає в її помаранчевий спокій, За осінню буде чудова і сніжна зима, Ти носик ховаєш до мене, твій подих глибокий. Обіймаю (Hugging) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

  Я тримаю в руках парасолю, одна, що на двох, Притуляємось ближче с тобою один до одного. Нам мелодію грає осінніми краплями дощ, Не вдається вгадати, хоч ритму музично простого. Тротуар у воді, випадковістю кроком на крок, Потрапляєм в калюжі, сміємось, нічим не зарадиш. Нам на листях блищать краплі сяйвом осінніх зірок, І повітря холодне, п’янке, наче з листями м'яти. За дверима кафе, ми сховаємось, тільки удвох, І під теплий твій сміх, та гарячий ковток шоколаду, Будем слухати те, про що буде співати нам дощ, Твої губи лишають на смак шоколад та помаду. Осінь під парасолею (2) (Rainy Autumn Serenade) Осінь під парасолею (3) (Rainy Autumn Serenade) long Осінь під парасолею (1) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

  Осінь, день вже коротший, ніж крони дерев у каре, Вітер лине з ріки, не холодний, не теплий, потроху. Ми п'ємо із тобою, без цукру, на смак, "Ловаре"*, Пар під подих м'який, видає у повітрі вологу. Вечір, світло ліхтарне завбачно лишає кути, Навіть місяць і той, наче не загляда у квартиру, На тобі ароматом лишаються нотки духів, Залишається смак на губах чаю, трохи імбиру. Осінь тихо шепоче, мов спогад, той, що не мина, Кожен лист на асфальті – це мрія, що впала із неба. Саме це, зараз, поруч, і є тихе щастя життя, У повітрі одному, що ллється від мене до тебе. Вечір, день вже коротший, ніж крони дерев у каре, Вітер лине з ріки, не холодний, не теплий, потроху. Ми п'ємо із тобою, без цукру, на смак, "Ловаре", Пар під подих м'який, видає у повітрі вологу. * "Ловаре"  - Чай Lovare "Ловаре" (2) (Tea for Two in Autumn) "Ловаре" (1) "Ловаре" - Осінь (3) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Сві...

  Кава, книга, макарони*, плив проспект в воді дощу, Ми сиділи на балконі, ти читаєш, я мовчу. Ти чудова в теплім світлі, що вихоплює лице, На губах твоїх солодкі крихти ніжного безе. Гра якесь приємне інтро, десь загублені думки, У м'якому наче фільтрі міста тихі кольори. Шурхіт аркуша у книзі, кави легкий аромат, Світла більшає у вікнах по навколишніх домах. Стала осінь, пале листя, дощ у краплях по вікну, Я дивлюсь в твоє обличчя, наче сонечко в весну. На твою свою долоню, плавно музика тече, Нахилившись головою, на моє кладеш плече. Ти чудова в теплім світлі, що вихоплює лице, На губах твоїх цілунок, крихти ніжного безе, Ми сиділи на балконі, ти читаєш, я мовчу. Кава, книга, макарони, плив проспект в воді дощу.. * "Макарони"- популярні французькі тістечка з білків, цукрової пудри, цукрового сиропу, меленого мигдалю :)  На балконі (1) (Balcony for Two) На балконі (2) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Кориця в каві, несолодкий шоколад, Гвоздики крапелька в гарячу філіжанку. Жовтогарячий за вікном дрімає сад, Яскраво сяє вересневе сонце зранку. І теплий подих, у твоїх обіймах сон, У день недільний твій цілунок до сніданку, Що на губах моїх лишає кави тон, Твоєї ніжності, як в ранньому серпанку. Грайливе сяйво за вікном, дзвінкий твій сміх, Заплющив очі, наче гріє сонце душу, Хоча насправді все це від долонь твоїх, Твоїх очей, твого тепла, зізнатись мушу. Кориця в каві, несолодкий шоколад, Гвоздики крапелька, та ще, про що я знаю, Тобі шепоче, ще не сплячий, листям, сад, Моє до тебе, наче подихом: "Кохаю!"… /// Корица в кофе и несладкий шоколад, Гвоздики капелька в твоей горячей чашке. И красно-желтый за окошком дремлет сад, Под солнце яркое в сентябрськой рубашке. Дыханье теплое, в твоих объятиях сон, Воскресный день от поцелуя пробужденье, Что на губах моих, как легкий кофе тон, Как утро в дымке ранней, в нежности твоей я Игриво солнце за окном, твой звонкий смех, Закрыл г...

Ліс шепотів нам щось, що вічне, й не мене, Про щось таке, що і для нас з тобою знано Ми впізнавали в тому шепоті себе, А в нас знаходили іще нове жадано. Шуміли крони піднімаючи птахів, Кружляло голову від погляду у гору, А може бути від очей твоїх з-під вій, Від теплих рук твоїх, під посмішкою твою. Все пахне листям, і повітря і вітри, Таким п’янким, як щойно спеченого хліба. В палітрі жовтого з червоним Я та Ти, Там, десь на обрії дороги ніби в небо. На обрії (1) На обрії (2) На обрії (3) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Бринить дощем осіння ніч, співа, Немов для нас виводе колисанку, І зайві всі несказані слова, І світ почнеться не раніше ранку. Дозволь мені відпити подих твій, Відчути смаком губ твого бажання, Зітерти край між почуттями мрій, Та чимось дуже схожим на зізнання. Нехай пливе за підвіконням світ Та від очей ховає знову зорі, Серцебиття зринає у політ, Кидає нас, як човен шторм на морі. Палає все, надихує, живе, В цю мить коли питання ні до чого, Та всі, що день нагадує - але… П’ємо життя на смак вина п’янкого. А за вікном осіння ніч співа, Під лад дощу виводе колисанку, І зайві всі несказані слова, І світ почнеться не раніше ранку. *** Звучит дождём осенним ночь, поёт, Выводит колыбельную как-будто, Несказанное - лишнее, не в счёт. И мир проснётся только вместе с утром. Позволь отпить дыхание твоё, Во вкусе губ почувствовать желанье, Стирая грань меж чувством и мечтой, И чем-то так похожим на признанье. И пусть рассвет за окнами плывёт От наших глаз скрывая звезды вскоре, Сердцебиение с...

Під падіння дощу нехай грає мелодія вальсу, Дощ по листях бринить, барабанить, вигукує нас. Я це знаю, весна, зазвичай, то пора ренесансу, Та в природі буває інакше, із часу на час. І промокли нехай вже волосся та одяг, до нитки, Прохолоду вдихнув все ж так хочеться руху в танку, На обличчях у нас не прощання, а радість, нізвідки, Навіть завтра якщо кожен житиме долю свою. Та якщо навіть день що сьогодні і буде останній, Ми в глибинах сердець, або десь біля краю душі, Може здатися нам, та почуємо голос весняний, Та він каже чекай, все ще буде, чекай, не спіши. І так віриться в це, і чи серце засудить суворо, Хоч здається нехай на довіру це легким в цей час, Але дихає все ж ще любов під статей з некрологом, В такт весняному вальсу проноситься – раз-два-три, раз… Завтра буде все так, як то буде, нехай, та то завтра. А сьогодні танок нас кружляє в осінній листві, Ну, а краплі дощу додають йому тільки азарту, Раз-два-три, раз-два-три, раз-два-три, раз-два-три, раз-два-три... /// Пусть на ф...