Ігор Світлий

Прокидаєшся... Пещу твоє волосся – По щоці і до скроні, за вушко, шию. У очах твоїх стільки проміння сонця – В них кохання свої починає хвилі. Пригортаю до себе, ще трохи сонну, У твій подих гарячий вустами лину. І відчутно любові солодку мову, Як гончар відчуває в долонях глину. Я вдихаю тебе, як весну уранці, Як небес світанкових глибокий подих. І стискають долоні в долонях пальці, Коливаються хвилі гарячі, довгі. Хай тривають ці миті у вічнім русі, Як весна, що пробуджує світ невпинно. Бо для щастя не треба нічого більше – Лише ти у коханих обіймах, рідна. Пригортаю до себе... ще трохи сонну...   Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Ген летять гуси дикі клинами... Усміхаєшся, кажеш: "Я бачу". І примружено в небо очами, З-під долоні: "Вітаааємо! Вдааачі!" Старовинних співає веснянок Теплий вітер, торкає обличчя, Пахне водами талими ранок, Тонко кавою смаком кориці. Я твої, моя дівчинко, плечі Із турботою знов обіймаю. Ти мої почуття, подих, серце. Я тебе до безмежжя кохаю. Я дивлюся у рідне обличчя, Не сказав — тільки-но починаю... Ти цілуєш крізь сміх: "Зупинися. Я тебе теж, мій світлий, кохаю..." Ген летять дикі гуси клинами... Нас з весною промінням вітають... Ми стрічаємось ніжно вустами І шепочемо разом: " Кохаю". Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Ранковий спокій за вікном, і навесні Пташиний спів стає все більше голосним, І щось нагадує з минулого давно, Та згадка тане поміж світлом і вікном. Не тиша робить цей світанок чарівним, А подих твій, що ледь торкається щоки, Не тиша ніжністю відгукує в мені — Ранковий дотик твій, як лагідний привіт. У цьому дотику — немовби цілий світ, Де кожен шепіт наче ніжний теплий цвіт, Що розпускається у тиші чарівній. А кожен погляд — промінь сонячний, живий. Весна приходить не у шелесті вітрів, А серед ніжності твого кохання слів, Я вдячний долі, що у світі поруч ти, Ранковий спокій у обіймах, у твоїх...   Твій Дотик. Весна (The Touch of Your Spring)   Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Пригорни мою голову ближче собі до грудей, І нехай твої теплі долоні триматимуть міцно. Охопив її тишею — в ній тільки серце твоє, Його шепіт до мене у подиху — ніжний, ритмічний. Ти торкнешся вустами чола — затихатиме гул, І розчиниться біль у цих дотиках, теплих, ласкавих. І зникатиме дивний, нав'язливий цей перегук... Опускаються плечі, твій затишок… Я засинаю. Залишаєшся поруч — між мною і втомою ніч. Чи ти звикнеш до цього із часом? Та я не питаю. Тільки серце шепоче твоє, що не чутиму — Ні. І я вголос, крізь сон, наче відповідаю: кохаю... Чую — ти засинаєш, за вікнами вітер гуде. Тільки стукіт годинника, тиша… і наче незвично. Пригорни мою голову ближче собі до грудей, І нехай твої теплі долоні триматимуть міцно. Ти мій затишок / Пригорни мене ( You are my coziness) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Ти в ритмі серця впізнаєшся у рядках, Я викарбовую тебе в собі потрошку. В моїх замружених від посмішки очах — Все задоволення, в кутках — легенькі зморшки. Так, так, я знаю — це зворушує тебе. Ти це повторюєш завжди, я не хвилююсь. То тільки час... Ну ось, смієшся знову. Все, Ходи до мене — обіймаєш і цілуєш. Не чути музики, ти починаєш рух, Щокою вздовж щоки, так міг би цілу вічність. Близький твій подих, аромат, цей дотик рук, Це особливі відчуття, чутлива ніжність. Ти в ритмі серця відбиваєшся в словах, Я викарбовую тебе в собі потрошку, Ти бачиш все в моїх закоханих очах, І навіть любиш ті легкі в куточках зморшки… Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

З морозу кімната теплом зігріває лице. Ключі — на комод, поверх сумочку, дві рукавички. У лівому чоботі блискавка... «Знов застряє!» Знімаєш за правий і тягнеш — все швидко, як звичка. Розстебуєш гудзики, швидко знімаєш пальто. Спадає з гачка... перехоплюєш, вішаєш знову. Вітальня, кімната... Ось вже відчиняєш вікно, Гардину смикнула — розводиш у сторони штори. Дві теплі долоні лице закривають твоє... І ти відчуваєш, як твій перехоплює подих... Кладеш на долоні свої — ти вже знаєш усе... Змішалися в серці одразу і радість, і подив! Нестримуєш посмішку, линеш в обійми мої, Вуста ще з морозу, жадані, за все найсолодші, І вітер зимовий розтанув у ніжнім теплі, А втому і холод розвіяли дотики ночі. Суботній світанок. Будильник сьогодні мовчить. Пригадуєш щось..., сон минув..., ти сидиш вже у ліжку. Тебе пригортаю до себе, "Здалося на мить..., Ти тут... що наснилося..." "Поруч кохана, я близько". Неділя. Лапатий кружляє за вікнами сніг, Сніжки, сніговик із морквиною - ...

Тебе огортаю словами. Думки — вже слова. Долоні мої зігрівають утомлені плечі. Твій подих повільний, легкою стає голова, під пальцями дотик глибокий, м'який, обережний. Тепло розтікається хвилею тихою в ніч... Як сонце, що плавно ховається в хмарах рожевих. Від пальців струмочками спокій спливає до ніг, змиваючи втому на видиху... ніжно... чуттєво... Блукають плечима і спиною, нижче, назад... Та лагідно вже повертає — волосся, до шиї. Ти трохи тремтиш, наче листям схвильований сад... Від вітру, що лагідно їх та тендітно ліліє. У пальцях — мов хвиля, що лагідно пестить пісок... Легкими спіралями спокій наповнює тіло. Тебе обіймаю і разом до самих зірок... У кожному русі кохання, ще мить… полетіли...  Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

    Усміхайся, будь ласка, частіше, я прошу — всміхайся, Бо цей світ стає кращим від того, що в ньому є ти. А почути тебе і побачити — два види щастя, Я не знаю, за що, та цей світ дарував їх мені. Час пливе, забираючи спогади в хвилі весняні, І зникають у ньому далекі уривки розмов, Та допоки ти поруч, я вірю: не згасне кохання, Бо в цій усмішці все оживає і світ, і любов. Усміхайся, бо саме у ній — у цій усмішці щирій, Відбивається світло, що серце тримає в собі. Навіть час перед ним відступає, зникає і прірва, Бо в цій усмішці я віднайдуся завжди у тобі. Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Він дзвінкий, як буває на ранок пташиний сонет. О, цей сміх... Відчуваю — торкається самого серця. Він живий, такий щирий, безмежно чарує мене, Наче річка у горах — співає і лагідно ллється. Твоя посмішка змінює день і його післясмак, Немов сонце, торкаючись ранку, в тендітних проміннях. Як горнятко ранкової кави, без неї ніяк, :) Аромат, що розвіює втому й дарує надію. Я не втримаюсь, ні! За тобою сміюся також. Я не можу й не хочу приховувати це від тебе, Як не стримати хмарам, спадаючий краплями, дощ, Так своїх хвилювань не ховає закохане серце.   Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Я обережно відкриваю записник – Твої думки, рядки, написані для мене. Де кожне слово означає оберіг, Воно щасливе, ніжне, тихе і натхненне. Ось перший аркуш — в ньому теплі дні та сміх, Немов проміння сяє світлом у долонях. А далі — дощ, солоні краплі скорих злив, Сліди зими – вони приховані на скронях. Сідаєш поруч, тихо голову кладеш Мені на ноги, коси шовку на колінах. Я пещу пальцями твоє лице і ще Шепочу лагідно: "Моя ти ніжність, крила". --- Летять сніжинки, сяє ясно диво-сніг. Що буде завтра – ми про це іще не знаєм... Я відкриваю телефонний записник, Гудок... твій номер... зумер: "Я тебе кохаю".     Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Схилила голову, блищить дзеркальне скло, Спадають хвилі, розпускаючись у шовку. У них пірнає гребінець, пливе човном, На мить затримавшись, він поринає знову. Змахнула лагідно — мов річка по плечах Спадає темінь, тріпотить в імлі, та грає. І запах трав, весняних квітів... Ми в лісах, Ми десь далеко вже, неначе тихим плаєм... І я завмер, немов розгублений в думках. Біжать долонею крізь пальці води спаду. Здригнувся подих... Бачу у твоїх очах: "Ти щось задумав вже? Кажи. Я бачу, правда?" "А що, я міг би загубитися між хвиль? Вони могли б мене сховати з головою?" А ти всміхаєшся і мружиш погляд свій, Та вже схиляєшся повільно наді мною... --- І ми далеко вже — на плаї, у лісах... Спадають хвилі, розпускаючись у шовку. Здригнувся подих... Погляд — у твоїх очах. На мить затримавшись, ми поринаєм знову... У шовку твого волосся  (In the silk of your tresses) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Про минуле мовчу, та воно не мовчить у мені. Ти у ньому, здається, завжди говорила зі мною. Ця мелодія грає — твій голос вплітається в мій. І ця посмішка краєм, що стримуєш, серцю знайома. Відчуваю твій подих крізь час, теплі очі твої. Ти в мені залишаєш відбиток на кожному кроці. За тонкою межею зі слів починаються сни, Та, можливо, то мрії чи спогад у теплій долонці. Це щось більше за спогад і мрії, бо це відчуття. І твоїм ароматом наповнено швидко кімнату. Ти все ближче до мене, у світлі приглушене бра. Нерішуче цілую — вуста твої відповідають. Ніби час зупинився, між тінями гра на стіні. У цій миті вже більше за слово, за пристрасний погляд. Серце б’ється у ритмі твого, тихо спиш на плечі... Вже не знаю напевно, це мрія, реальність, чи спогад... Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Читай написані рядочки, Душею, більше проміж них. Там, де несуть три крапки мовчки Ковток квітучої весни. У ній світанки гомінливі, Під звук пташиних будять гамм. Із ними ранок, моя мила, Нехай я тут, а ти — десь там... Читай мій дотик поміж літер, Мій ніжний подих поміж фраз, Відлуння слів, що шепче вітер І про любов в моїх очах. Там те, що я не вимовляю, Що серце береже, мов скарб, Де залишаються печалі, Що не вміщаються в слова. Рядки палають від любові, Дарують дні безмежжя снів. Про все наповнене тобою, Ти прочитаєш... між рядків... Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Твої думки, твої чуття, твої слова, І ті слова, що не напишеш на папері, І ті слова, що розквітають у очах, Твої відкритими завжди лишають двері. Вони ведуть мене туди, де світло мрій, Де тиша лагідна співає колискові, Де навіть в сутінках душі сховавшись біль, Вже не такий страшний в очах твоїх любові. Вони лунають ніби подих і щораз, Мене торкаються, неначе промінь ранній. І знай що тиша між рядками твоїх фраз Для мене більше, ніж гучні у небі хмари. Мені так хочеться почути все в словах, Щоб ти відчула, як в мені це відгукнеться, І розчинятися вустами на вустах, І доторкнулося крізь тіло серце серця. Від серця до серця (Heart to Heart) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Муркочеш на вушко притишено ніжно: люблю... А шепіт твій, знаєш сама, як чуттєво хвилює. І нігтиком вздовж — від грудей, животом... ледь терплю, Твій пальчик повільно та вільно малює фігури. Вустами торкаєшся вушка — і хвилею жар! Волога по шкірі, як краплі роси, виступає... Твій подих гарячий, цілунок — солодкий нектар, Як хмелем тобою так млосно й ніжно сп'яняє. Мов равлик, повільно і ніжно ідеш до мети, У видихах теплих своїх хвилювань не ховаєш. Ти любиш наш світ і затримку у ньому хвилин… Чекати нелегко, та все ж я терпляче чекаю… Зіллємося, наче в одну, дві гарячі свічі, Всередині хвилі зросли, та ще трохи і небо.. Хтось може подумати тихо: « Вони не в собі...» Впівсили кохатися — це не про нас. Та чи треба? Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Десь-то почуття, як повний келих, Ласкою твоє наповнять тіло. Десь-то все омріяне і тепле, Десь-то все, чого ти так хотіла. Десь-то той, хто всіх тобі дорожчий, І не з ним не дихається, спиться. Десь-то все на щастя дуже схоже, Голова у оберт, наче сниться. Я скажу тобі, що недаремно, І моє з твоїм відверте серце, Хочу бути там, де ти натхненно Описала світ такого "Десь-то". Та це "Десь-то" добре нам відоме, Ти про це говориш так багато. Я кажу: "До зустрічі удома", Ти: "Чекаю". Двері, ключ, кімната.   Наше десь-то (Our Special Somewhere)   Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)  

В осінньому спокої річка, на хвилях гладка, По набережній розлітається килимом листя. Приємним теплом відчуваєш, як гріє рука, Чомусь, я тепліший за тебе, і це тобі смішно. Вогні починають свій вечір, із тінями гра, А місяць вкладає у хвилі сріблясту доріжку. Помітила, поруч, однаково б’ються серця? Але ж моє більше, смієшся, вигукуєш: "Трішки". Тебе обіймаю, як осінь всіх нас обійма, І все поринає в її помаранчевий спокій, А знаєш, за осінню буде холодна зима, Ти носик ховаєш до мене, і подих глибокий. Спить місто, а річка шепоче нам тихі казки, Одні про кохання, а інші нагадують мрії. По подиху чую вже спиш, я цілую: "А ти?", І посмішка ніжна, а сон колихає вже вії. Тебе обіймаю, як осінь всіх нас обійма, І все поринає в її помаранчевий спокій, За осінню буде чудова і сніжна зима, Ти носик ховаєш до мене, твій подих глибокий. Обіймаю (Hugging) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Бажаєш, поцілую ніжно-ніжно, Ледь дихаючи пригорнув тебе? Долоня по щоці твоїй неспішно Торкаючись під пальцями веде До губ, немов таємно, несміливо ... Очей чарівних погляд не смика, Під подих відчувати жар від тіла, Як почуття збентеженість здолав Доводять в мить до пам'яті втрачання, Заполонивши все у вирі ласк, Та вже в потоці плавного гойдання Один в одному розчиняють нас ... Бажаєш, поцілую Ніжно-ніжно? *** А хочешь поцелую нежно-нежно, Тебя обняв, почти что не дыша?.. Ладошкой по щеке твоей неспешно Ведя, и каждым пальчиком едва Касаясь губ, таинственно, несмело... Смотря в твои красивые глаза, Под вдохом ощущая жар от тела, Как чувства, все стеснения круша, Доводят в миг до головокруженья. Заполнив всё в водовороте ласк, Уже в потоке плавного скольженья С тобой друг в друге растворяют нас... Так хочешь поцелую Нежно-нежно? Поцілунок (Kiss Craving)   Поцілунок v2 (Kiss Craving) мелодійна   Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряж...