Ігор Світлий

Схилила голову, блищить дзеркальне скло, Спадають хвилі, розпускаючись у шовку. У них пірнає гребінець, пливе човном, На мить затримавшись, він поринає знову. Змахнула лагідно — мов річка по плечах Спадає темінь, тріпотить в імлі, та грає. І запах трав, весняних квітів... Ми в лісах, Ми десь далеко вже, неначе тихим плаєм... І я завмер, немов розгублений в думках. Біжать долонею крізь пальці води спаду. Здригнувся подих... Бачу у твоїх очах: "Ти щось задумав вже? Кажи. Я бачу, правда?" "А що, я міг би загубитися між хвиль? Вони могли б мене сховати з головою?" А ти всміхаєшся і мружиш погляд свій, Та вже схиляєшся повільно наді мною... --- І ми далеко вже — на плаї, у лісах... Спадають хвилі, розпускаючись у шовку. Здригнувся подих... Погляд — у твоїх очах. На мить затримавшись, ми поринаєм знову... У шовку твого волосся  (In the silk of your tresses) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Нам би зараз надовго, далеко-далеко у гори, Де смереки ховають усе від сторонніх очей, Де здається, ще трохи, на руки сідатимуть зорі, Там де вітер уносить мій голос на відстань ночей. Де порушує тишу лише шепіт, лагідний, річки, Де господарем спокій і затишок сталих лісів, А тобі у волосся ошатну вплітатиме стрічку, Сама осінь, ми поруч, і зайві плетіння зі слів. Під дощем, що буває стрімким, та від часу зухвалим, Я в обіймах сховаю тебе, довго не відпущу, Прислухаючись наче до чогось, та це лише краплі, Чую ліс, чую гори та руку на серці твою. Нам би зараз надовго, далеко-далеко у гори, Де смереки ховають усе від сторонніх очей, Де здається, ще трохи, на руки сідатимуть зорі, Там де вітер уносить мій голос на відстань ночей. Далеко - Зоряна тиша (2)  ("Far away" - "Hearts in the Mountains") Далеко - Зоряна тиша (1)  ("Far away" - "Hearts in the Mountains") Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

В осінньому спокої річка, на хвилях гладка, По набережній розлітається килимом листя. Приємним теплом відчуваєш, як гріє рука, Чомусь, я тепліший за тебе, і це тобі смішно. Вогні починають свій вечір, із тінями гра, А місяць вкладає у хвилі сріблясту доріжку. Помітила, поруч, однаково б’ються серця? Але ж моє більше, смієшся, вигукуєш: "Трішки". Тебе обіймаю, як осінь всіх нас обійма, І все поринає в її помаранчевий спокій, А знаєш, за осінню буде холодна зима, Ти носик ховаєш до мене, і подих глибокий. Спить місто, а річка шепоче нам тихі казки, Одні про кохання, а інші нагадують мрії. По подиху чую вже спиш, я цілую: "А ти?", І посмішка ніжна, а сон колихає вже вії. Тебе обіймаю, як осінь всіх нас обійма, І все поринає в її помаранчевий спокій, За осінню буде чудова і сніжна зима, Ти носик ховаєш до мене, твій подих глибокий. Обіймаю (Hugging) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)