Ігор Світлий

Тихо йду по росі, Вранці подих легкий, розчиняється, Застигає туман наче крапля в зеленій траві. А я бачив у сні, Твоя сукня із вітром вітається, Неохоче світанок сестру визнає у тобі. Тихо йду по росі, Я босоніж, вологою жалило, Серце гонить тепло в прохолоді по змерзлих стопах. Я відчув уві сні, Навкруги пахне цвітом і травами, Смак солодкий, як той, що твої залишають вуста. Тихо йду по росі, Краплі перлами наче зриваються, Під ногами твоїми, можливо, на плаї, між гір. Я все бачив у сні, Ну а сни мої вірю збуваються. Я до тебе дійду. Я інакше не зможу, повір.   *** Я иду по росе, Утром ранним легко как-то дышится. Оседая, туман каплей стынет в зелёной траве. А я видел во сне Твоё платье от ветра колышется. И рассвет неохотно тебе признавался в родстве. Я иду по росе, Босиком, влага колется севером. И тепло гонит кровь по намёрзшим прохладой стопам. А я слышал во сне, Как вокруг пахнет цветом и клевером. Сладким вкусом любви, что подобен твоим лишь устам. Я иду по росе, Капли жемч...

На вулиці тихій де ми, лише осінь та спокій, Годинник старий пробиває не гулко про час. Минають, як спогади, тіні десь поодиноко, Де все має подих і сенс, наче бачене в снах. Нам вітер шепоче старі, та осінні легенди, Каміння устелює листям узори в дворах, Вода кришталевим панно, помаранчеві тренди, І сонце, як знаний митець, грає на кольорах. Будинки старі наче сунучи десь у туманах, Читають свої таємниці, мов древні вірші. У цих вечорах, що дедалі ще більше багряні, Ми чуємо музику тиші на струнах душі. На вулиці цій, де часи зустрічаються з часом, Ми вчимося дихати знову з тобою разом. У теплих обіймах твоїх ніч вкриває атласом, Годинник старий пробиває не гулко на сон. Музика нашої тиші (Harmony of silence) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Вечір скінчує день, і ховається сонце за край, Вітер холодом лине, несе запах осені степу, Підіймає туман від землі, наче горами плай, І стає трохи ближче, здається, торкнутися неба. А повітря ковток вже нагадує близько зима, І дерева гойдають гілки мов із подивом плечі, Все як завжди, все так, та здається неначе дива, І чомусь пам'ятаєш надовго такі дивні речі. І у небо нічне розлітаються хижі птахи, На землі залишають усе, і надії та мрії, На світанку вони повертаються в гнізда свої, Окрім обраних тих, що тепер відлітають у вирій Ранок тихий встає, і виблищує сріблом роса, Лише іноді чути як десь перегукують сови, І у подиху теж відчувається скоро зима, Та це добре що все має час повертатися знову. Осінній туман  (Silence Before Winter) Осінній туман  (версія -  darksynth ) (Silence Before Winter) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)