Осіння кава на двох / Осенний кофе на двоих

Кориця в каві, несолодкий шоколад,

Гвоздики крапелька в гарячу філіжанку.

Жовтогарячий за вікном дрімає сад,

Яскраво сяє вересневе сонце зранку.

І теплий подих, у твоїх обіймах сон,

У день недільний твій цілунок до сніданку,

Що на губах моїх лишає кави тон,

Твоєї ніжності, як в ранньому серпанку.

Грайливе сяйво за вікном, дзвінкий твій сміх,

Заплющив очі, наче гріє сонце душу,

Хоча насправді все це від долонь твоїх,

Твоїх очей, твого тепла, зізнатись мушу.

Кориця в каві, несолодкий шоколад,

Гвоздики крапелька, та ще, про що я знаю,

Тобі шепоче, ще не сплячий, листям, сад,

Моє до тебе, наче подихом: "Кохаю!"…

***

Корица в кофе и несладкий шоколад,

Гвоздики капелька в твоей горячей чашке.

И красно-желтый за окошком дремлет сад,

Под солнце яркое в сентябрськой рубашке.

Дыханье теплое, в твоих объятиях сон,

Воскресный день от поцелуя пробужденье,

Что на губах моих, как легкий кофе тон,

Как утро в дымке ранней, в нежности твоей я

Игриво солнце за окном, твой звонкий смех,

Закрыл глаза, и словно греет душу светом

Хотя на самом деле, знаю, все в тебе,

От нежных рук твоих, от глаз теплее лета.

Корица в кофе и несладкий шоколад,

Гвоздики капелька, и то, о чем я знаю,

Тебе листвой, еще не спящей, шепчет сад,

Мое — Люблю, к тебе, а я твое вдыхаю...

15.09.2021