Ігор Світлий

Читай написані рядочки, Душею, більше проміж них. Там, де несуть три крапки мовчки Ковток квітучої весни. У ній світанки гомінливі, Під звук пташиних будять гамм. Із ними ранок, моя мила, Нехай я тут, а ти — десь там... Читай мій дотик поміж літер, Мій ніжний подих поміж фраз, Відлуння слів, що шепче вітер І про любов в моїх очах. Там те, що я не вимовляю, Що серце береже, мов скарб, Де залишаються печалі, Що не вміщаються в слова. Рядки палають від любові, Дарують дні безмежжя снів. Про все наповнене тобою, Ти прочитаєш... між рядків... Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Прокидайся, Сонечко, розкривай промінчики, Підіймай голівоньку, обіймайте рученьки. Носиком до носика, губки теплі сонненькі, Ти смієшся лагідно, зі словами - Ну ти й... Небо за віконечком, та співучи пташечки, Що навчать співати всіх, навіть нот не бачивших. Наспіваю трохи я, ти в мене подушками, Справа не у голосі, просто ранок з плюшками. Із твоєю ніжністю, усмішкою твоєю Ой, такою зовнішні награно-суворою, Мила, вже прокинувся, встав, моя коханая, Ми встига...? Поїхали! Цьом, дня бездоганного. *** Просыпайся, Солнышко, просыпайтесь лучики, Поднимай головушку, обнимайте рученьки. Носик тёплый к носику, губки не проснутые, Ты смеёшься ласково, со словами - Ну ты и... За окошком ясное небо, птички певчие, Петь научат, кажется, даже неумевшего. Напою пол строчечки, ты в меня подушкою Дело же не в голосе, просто утро с плюшками. И с твоей улыбкою и с твоею нежностью, Ой, с твоею строгою, понарошку внешностью. Я проснулся милая, встал, моя пригожая, Успева...? Поехали! Цём и дня хорошег...

Давай  уявімо нас сонячним ранком, У день неробочий, нехай вихідний, Дві чашки із чаєм у колір світанку Несу я босоніж крізь двері, кути. Розчесаний ледве, але вже в халаті, Чи є це важливим, чи є щось під ним? Та знаю, що знову від тітоньки Таї, Сусідки балконом приму стусанів, Бо в зубках несу я здобуту троянду, У бійці важкій, не піддавшись шипам, Здобув, та без дозволу  визнав, направду, Тому начуваюся, що ж, але ж там, Де з чаєм та квіткою, наче промінчик, Я сяючи сонечком, ніжним теплом, Тебе намагаюся марно збудити, Я навіть повірив, що скорена сном. І як не помітив  твій погляд грайливий, Коли чашки з чаєм я ставив на стіл, Ти миттю вхопив поясок, розпустила, Халат на підлозі, смієшся без сил. В ранковому сяйві, відчинені штори, Легенько штовхаєш плечем до плеча, Рожевиї щічки, вгамовуєм подих, Зі смаком п'ємо охолонувший чай.  /// Представим нас ранним и солнечным утром, Но в день не рабочий, давай в выходной: Две чайные чашки под цвет перламутра Вношу дверь...