Ігор Світлий

Мені наснився літом білий сніг – Мороз в рожеве розфарбує щічки, Сніжинки в цьому кольоровім сні Блищать на віях мов святкові стрічки. І якось так, і холод і тепло Змішалися у почуттях коктейлю, Мені не сумно, ні, і не було, І лагідно на серці не від хмелю. Мені наснився літом білий сніг - Зима, яскраве сонце, сяйво ніби, І як луна ласкавий твій: "Привіт!", Та ніжне твоє: "Ти мені потрібен" Дощ краплями постукує у скло, Прокинувся, цілую, обіймаю. До мене ближче линеш у тепло Прошепотів в липневу ніч: “Кохаю” /// А мне приснился летом белый снег - Мороз рисует розовым на лицах, И в этом ярком разноцветном сне Блестят снежинки на твоих ресницах. И как-то вдруг и холод, и тепло Смешались в этом чувственном коктейле. Нет, мне не грустно, нет, мне хорошо, А может, даже лучше, чем веселье. А мне приснился летом белый снег - Зима под ярким солнцем и без стужи... И как звучал твой ласковый: "Привет!", И нежное на ушко: "Ты мне нужен..." Стучится дождик ...

Серед тепла зайшлася завірюха, В танку кружляє тополиний пух Під літній вальс, який не чують вуха, Але він серця приголубив слух. Навколо снігом мов запорошило, Убрало зелень парку в бахрому. Нехай зима і вигляда фальшиво Пухнастий бал нас підкорив цьому. Лягає пух в волосся, на обличчя. Говориш щось, смієшся, я ж ловлю На віях блиск неначе в новоріччя, В очах твоїх відтінку янтарю. І раптом серце нагадає знову Не народити світу двох, як ти. Я про кохання говорю без слова Під вальс, та пух, що не кінчав іти. *** Среди тепла играет завируха, Танцуя, кружит тополиный пух Под летний вальс неслышимый для уха, Но так сердечный приласкавший слух. Как снегом всё вокруг запорошило Украсив зелень парка бахромой. Пускай зима и выглядит фальшиво, Пушистый бал пленяет нас собой. Ложится пух на волосах и лицах. Смеёшься, машешь, что-то говоря, А я ловлю блеск на твоих ресницах, В озёрах глаз оттенком янтаря. И сердце вдруг мне повторяет снова, Таких как ты мир не рождает двух, И о любви я говорю бе...

Під легкий подих прохолоди Спадає сонця стихлий гар, В полоні трав, цикад і згоди, Ледь ніч оголює ліхтар. І десь у сутінках спливають, Як світі блисків, тіней, доль Таємні знаки, наче грають, Гілки малюють від тополь. Байдужий погляд місяць ронить За хмари не спішить у синь, Неначе стрижні із неону Зірок далеких мерехтінь. Все ніби літа сон короткий, Із смаком чарів мла густа, Ця ніч для серця певних кроків Та не для шепіту вуста. Під легкий подих прохолоди Спадає сонця стихлий гар, Дихання, присмак насолоди, Ніч, що оголює ліхтар... *** Под дуновением прохлады Спадает солнечная гарь, Пленяет запах трав, цикады, Чуть обнажает ночь фонарь. И где-то в этом полумраке, Как мире бликов и теней, Судьбы таинственные знаки Рисуют ветви тополей. Луна бросает взгляд небрежный Не торопясь за облака, И как неоновые стержни Мерцанье звёзд издалека. Всё будто летний сон короткий, С приятным вкусом волшебства, Не в эту ночь стук сердца кроткий И не для шёпота уста. Под дуновением прохлады Спадает с...

В цьому полі зійшлися волошки, ромашки та маки, Наче майстра рукою на холст по зеленій траві, Де у кожній травинці свої є історії, знаки, Що читаються серцем, без слів, та звучать у тобі Як і сонце, що промінь сліпить, та цілує у губи, Ти зажмурюєш очі, та посмішку чую твою, У волоссі ховаєш ласкаві свої ніжні руки, Та сміливо малюють неначе уривок із сну Ти та поле квітуче що кращого може ще бути, Я тебе обіймаю обачно, що квітка легка, Я тут поруч з тобою, з тобою, не просто попутник, Мене пензель виводить з нечіткості, тіні, мазка. /// В этом поле сошлись васильки и ромашки и маки, Как умелой рукою на холст, по зелёной траве, Где у каждой травинки свои есть истории, знаки, Что читаются сердцем, без слов, прикасаясь к тебе. Как и солнце сейчас, на лице его ласковый лучик И ты с тёплой улыбкой свои прикрываешь глаза, А в твоих волосах прячут пальчики нежные руки, И кисть смело наносит, как будто отрывок из сна... В этом поле цветов, я не знаю, что может быть лучше. Я тебя обниму, осто...