Ігор Світлий

Тебе огортаю словами. Думки — вже слова. Долоні мої зігрівають утомлені плечі. Твій подих повільний, легкою стає голова, під пальцями дотик глибокий, м'який, обережний. Тепло розтікається хвилею тихою в ніч... Як сонце, що плавно ховається в хмарах рожевих. Від пальців струмочками спокій спливає до ніг, змиваючи втому на видиху... ніжно... чуттєво... Блукають плечима і спиною, нижче, назад... Та лагідно вже повертає — волосся, до шиї. Ти трохи тремтиш, наче листям схвильований сад... Від вітру, що лагідно їх та тендітно ліліє. У пальцях — мов хвиля, що лагідно пестить пісок... Легкими спіралями спокій наповнює тіло. Тебе обіймаю і разом до самих зірок... У кожному русі кохання, ще мить… полетіли...  Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Схилила голову, блищить дзеркальне скло, Спадають хвилі, розпускаючись у шовку. У них пірнає гребінець, пливе човном, На мить затримавшись, він поринає знову. Змахнула лагідно — мов річка по плечах Спадає темінь, тріпотить в імлі, та грає. І запах трав, весняних квітів... Ми в лісах, Ми десь далеко вже, неначе тихим плаєм... І я завмер, немов розгублений в думках. Біжать долонею крізь пальці води спаду. Здригнувся подих... Бачу у твоїх очах: "Ти щось задумав вже? Кажи. Я бачу, правда?" "А що, я міг би загубитися між хвиль? Вони могли б мене сховати з головою?" А ти всміхаєшся і мружиш погляд свій, Та вже схиляєшся повільно наді мною... --- І ми далеко вже — на плаї, у лісах... Спадають хвилі, розпускаючись у шовку. Здригнувся подих... Погляд — у твоїх очах. На мить затримавшись, ми поринаєм знову... У шовку твого волосся  (In the silk of your tresses) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Проводить сонце день, що відлетів, Все більше в ньому від весни здається. Вуаллю приховає у півтінь Знайомі риси в загадкових скельцях. Лиш вогники від полум'я в очах, Що жаром плавлять віск в гарячі краплі... Ні, неможливо викласти в словах Мою любов до тебе, вечір спраглий. Ти — сонця промінь, від початку блиск, І в серці знову відчуття тремтіння. А я гадав, що вже давно відвик, Та повертає дотик час сумлінно. Лишився світ примарою за склом, Годинники свій біг призупинили. Є я і ти, не відкорковане вино, Твій аромат п’янкий — на смак ванілі...   Твій аромат ванілі (Vanilla Kisses)   Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Десь-то почуття, як повний келих, Ласкою твоє наповнять тіло. Десь-то все омріяне і тепле, Десь-то все, чого ти так хотіла. Десь-то той, хто всіх тобі дорожчий, І не з ним не дихається, спиться. Десь-то все на щастя дуже схоже, Голова у оберт, наче сниться. Я скажу тобі, що недаремно, І моє з твоїм відверте серце, Хочу бути там, де ти натхненно Описала світ такого "Десь-то". Та це "Десь-то" добре нам відоме, Ти про це говориш так багато. Я кажу: "До зустрічі удома", Ти: "Чекаю". Двері, ключ, кімната.   Наше десь-то (Our Special Somewhere)   Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)  

  Вечір клопоти дня залишає позаду,  Крізь минулого тіні ми входимо в мрії.  Тиша простір заповнює, начебто ванну,  Спокій нашого серця, у серці - надії.  Ароматами кави, вина смак порічки,  Дотик ніжний руки, спонукають до дії, Тане світ наче воском спливаюча свічка, Наче я у очах у твоїх поза вії. Нам на хендпані грають мелодію краплі, Мов птахи пролітають хвилинами листя, Ми у кожному подиху, шепоті, такті, Проживаємо нас, осінь, ніч, передмістя. Зупинімося тут, у безмежжі хвилини,  Де по-справжньому все, де зникають тривоги.  Наші губи неначе підібрані рими, Говори, говори, говори без вимови.   В затишку передмістя (In the Coziness of the Suburbs)   Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)  

У тихому парку відлунюють кроки, Далекий проспект галасує вогнями, А зорі у небі, як прописом ноти, Повітря як спокій навіяний снами. Твоїми очима наповнюю погляд, Словами, мовчанням, насичую душу, Мелодію грає кохання на зорях, Та листями стелить, за те перепрошу. Мовчать телефони, між пальці долоні, Та посмішку світлом вихоплює місяць, Дощу наче краплі спадають зі скроні, І ніч зупиняє між до, час, та після. У тихому парку відлунюють звуки, А осінь гойдає думки наче снами. Тебе зігрівають мої теплі руки. Далекий проспект галасує вогнями. ***** У тихому парку, здається, відлунюють кроки, Далекий беззвучний проспект галасує вогнями, А зорі у небі, як в стані у нотному ноти, Та свіже повітря, як спокій навіяний снами. Твоїми очима охоче наповнюю погляд, Словами твоїми, мовчанням, насичую душу, Мелодію грає кохання цей вечір на зорях, Та листями стелить, за нього тебе перепрошу. Мовчать телефони, між пальцями наші долоні, Та посмішку світлом вихоплює соромно місяць, Дощу наче краплі спад...

Старі будинки, колір, ліплення виразні, Як із минулого відлуння у сьогодні, Розповідають нам історії незв'язно, Під дощовий осінній вечір прохолоди. І грає світлом мостова, гуляють тіні, І осінь листям палим огортає місто, Повітря, вітер, наче з арії Пуччіні, Стук твого серця, все наповнюється змістом. Я чую тишу, чую серце, чую серцем, Коли слова втрачають голос, силу, сенси, Коли від дотику твого стає вже легше, І наче ранок, вечір, ніч і осінь перші. Кидають відблиск скла автобуси нечасті, Десь поодинці поспішають перехожі, Мене за спину обіймає тихе щастя, Таке вже рідне, водночас таке несхоже. Старі будинки, колір, ліплення виразні, Як із минулого відлуння у сьогодні, Я щось шепочу, але щось таке незв'язне, І губи теплі, осінь, вечір, прохолодно. Тихе щастя (Silent Bliss) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Час пізньої осені, довгих, щоденних дощів, Опалого парками листя і темного ранку. Написаних настроєм і не відкритих листів, І сумнівів перед дверима холодного ганку. Читаємо книги бувалі, як наче нові, У ковдру загорнуті повністю із головою, Крізь посмішку кажеш тобі до вподоби коли, Сорочка твоя, як парфуми, пропахнута мною. А осінь розпалює літом забутий камін, І спокій та затишок нас загортає в обійми, Здається на все осінь має свій час до зими, Гаряче какао та просто улюблені фільми. Коротшає день та все менше стає кольорів, Міняє палітру на чорну та білу зимову, Тихенько співаю не в голос, як подихом снів, Підспівує осінь дощем під мою колискову. Затишна осінь разом (1) (Cozy autumn together) emotionally Затишна осінь разом (2) (Балада) (Cozy autumn together) Ballad Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

  У вікні мерехтіння вогнів кольорових реклам, Світлофорів, машин, ліхтарів, світло, зовнішнє, вулиць, І вони, як в палітрі, прозорістю змішані, скла, По кімнаті тіней наче промені сонця розбіглись. По стіні, та по стелі, вихоплюють світло очей, Залишають на мить та біжать, повертаючись знову, Ледь по лінії тіла торкаємось, рук і плечей, І наповнюють рухи кімнату у ритмі - кізомба. Уповільнено час, не існує ніщо, тільки ми, Крок на тебе, назад, обертання, на місці, на мене, Знову рухи вперед, ми все ближче, ніж наші думки, Крок на тебе, назад, обертання, це все нескінченне У вікні мерехтіння вогнів кольорових реклам, Світлофорів, машин, ліхтарів, наче просто оздоба, Я легенько торкаюсь тебе, теплий подих губам, А кохання танцює у ритмі та русі – кізомба… Кізомба (1)  (Kizomba Night) Кізомба (2) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Гра балада – "Металіка", місто, вечірній проспект, Фари стрічних машин, ліхтарі та двори темних вулиць, І обличчя висвітлює смужка, як світла-ефект, Та під втомою дня, очі поглядом в смузі втонули. Однією рукою в волоссі, другою кермо, Всі думки ні про що, та про все водночас, може бути, Час від часу, так ловиш себе, та вони все одно, То всміхнешся, то знову, чомусь, забуваєш вдихнути. Гра балада – "Металіка", місто вечірнє, під'їзд. Голос втомлений, наче, здається, чи то від застуди, Та все це неважливо, коли твій я чую привіт, За дверима тепло, і твій носик в плечі, ніжні губи. За дверима / Від темряви до світла (From Darkness to Light) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Знаю я, що цей тиждень задовгий, ніж сили, Та все ж таки менший за час, що потрібен тобі. День, як риска у вечір, ти втомлено мила, І в думках, що здається, вирують навіть у сні. Знаєш, все це робота, вимоглива справа, Мені дістаються обійми, цілунок твої. В ньому пахнеш, як літо, смак ягоди, кави, Жартуєш, смієшся і кажеш чекати мені. Так, ще декілька днів, цей період авралів, Ти впоратись зможеш, я знаю. Я просто кажу, Що я бачу, як ти дуже втомлена стала, В день новий проводжаю тебе, я цілую, люблю. Обійми для душі (A soul's embrace) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

На Андріївському так тендітні тьмяні ліхтарі, Наче погляд твій ніжний, крізь снігом покрите волосся. Під ногами хрумтить, та веде у зимові сади Стежка сніжна, на ній я ялинка ідуча, здалося б. Лише тиша довкіл, мовчимо, під рукою рука. Тільки хрускіт, та вітер, лиш це, тільки вдих, тільки видих, Та ще рідкісний звук, наче ледве здригнеться струна, Нам доносить луна десь далеких зими краєвидів. Притискаєшся так до плеча, обсипається сніг, Я твій погляд ловлю, під яким як тремтяче-спекотно, Та ти знаєш, звичайно, наскільки до серця мені, І даруєш частіше цю посмішку ніжно-лоскотну. На Андріївському ліхтарі, тільки сніг, ти, та я, І ця стежка залита вузенькою смужкою світла. Лише тиша довкіл, мовчимо, під рукою рука, Тільки хрускіт, та видих і вдих, сніг кружляє із вітром... /// Фонари на Андреевском робки, нежны словно взгляд, Что роняешь украдкой сквозь снегом покрытую чёлку Под шагами тропинка хрустит и ведёт в зимний сад, Где, наверное, я так похож на идущую ёлку. Под рукою рука, мы м...

Він все б’є по карнизу, то лагідно, швидко, то так, Наче знає такт серця, думки, потаємніші самі, Що дають йому сили, знання, що важливе, що як, Про кохання колись, або пошепки, тихими снами. Він стукоче у скло, так спокійно, так впевнено, так, Наче знає-чекаєш, про все, наче, знає і більше. І що краплі із неба так схожі на дощ, все ж ніяк. Бо насправді вони, це щось глибше і довше, чи інше. Він пульсує, співає, він грає та слухає нас, Як ти спиш на плечі, на моєму, всміхаючись ніжно. Та чекати до ранку очей твоїх блиск водночас, Що скорив нас обох, нам і важко і солодко втішно. А долоня на грудях твоїм мене гріє теплом, Як невидимих клавіш торкаються начебто пальці. В нас до тебе з дощем є щось спільне, та вже за вікном Прокидається день, тож пробач. Ти чудова уранці. /// Он стучит по карнизу, то тихо, то быстро, то так, Словно знает такт сердца и те потаённые мысли, Что ему помогают стучать, что так важно, пустяк. Иногда о любви, иногда тихим шепотом- выспись. Он стучит по стеклу, та...

Немов стрілка годинника день перебіг середину, Та все ближче до позначки — вечір, я чую твій блюз. І долонька в моїй, я тебе обіймаю за спину, З перших нот, як і ти, посміхнуся, та плавно хитнусь. Ти як фея у русі легка, світ стає повільніше, Я у тебе в очах, у п'янкому волоссі твоїм Після холоду дня, нам спокійно стає, та тепліше, Ллється дощ за вікном, та у склі відбиває свічки У цій ніжності все, у цій музиці, більше чи треба, Такт за тактом тече, та повторює, я не зіб'юсь, Я твій погляд ловлю наче перший, що зоряне небо, А цей вечір звучить, як кохання безкрайнього блюз. ***** Словно стрелка часов день давно пробежал середину, И подходит к вечерней отметке, я слышу твой блюз. И ладошка в моей, я тебя обнимаю за спину, С первых нот, как и ты, улыбнувшись я тоже качнусь. И в движении лёгком ты очень похожа на фею. Я в глазах глубоко, в аромате пьянящих волос, После холода дня нам становится снова теплее. Робкий свет от свечей и по окнам стекающий дождь/ В этой нежности всё, в...

Бажаєш, поцілую ніжно-ніжно, Ледь дихаючи пригорнув тебе? Долоня по щоці твоїй неспішно Торкаючись під пальцями веде До губ, немов таємно, несміливо ... Очей чарівних погляд не смика, Під подих відчувати жар від тіла, Як почуття збентеженість здолав Доводять в мить до пам'яті втрачання, Заполонивши все у вирі ласк, Та вже в потоці плавного гойдання Один в одному розчиняють нас ... Бажаєш, поцілую Ніжно-ніжно? *** А хочешь поцелую нежно-нежно, Тебя обняв, почти что не дыша?.. Ладошкой по щеке твоей неспешно Ведя, и каждым пальчиком едва Касаясь губ, таинственно, несмело... Смотря в твои красивые глаза, Под вдохом ощущая жар от тела, Как чувства, все стеснения круша, Доводят в миг до головокруженья. Заполнив всё в водовороте ласк, Уже в потоке плавного скольженья С тобой друг в друге растворяют нас... Так хочешь поцелую Нежно-нежно? Поцілунок (Kiss Craving)   Поцілунок v2 (Kiss Craving) мелодійна   Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряж...