Ігор Світлий

Ген летять гуси дикі клинами... Усміхаєшся, кажеш: "Я бачу". І примружено в небо очами, З-під долоні: "Вітаааємо! Вдааачі!" Старовинних співає веснянок Теплий вітер, торкає обличчя, Пахне водами талими ранок, Тонко кавою смаком кориці. Я твої, моя дівчинко, плечі Із турботою знов обіймаю. Ти мої почуття, подих, серце. Я тебе до безмежжя кохаю. Я дивлюся у рідне обличчя, Не сказав — тільки-но починаю... Ти цілуєш крізь сміх: "Зупинися. Я тебе теж, мій світлий, кохаю..." Ген летять дикі гуси клинами... Нас з весною промінням вітають... Ми стрічаємось ніжно вустами І шепочемо разом: " Кохаю". Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Схилила голову, блищить дзеркальне скло, Спадають хвилі, розпускаючись у шовку. У них пірнає гребінець, пливе човном, На мить затримавшись, він поринає знову. Змахнула лагідно — мов річка по плечах Спадає темінь, тріпотить в імлі, та грає. І запах трав, весняних квітів... Ми в лісах, Ми десь далеко вже, неначе тихим плаєм... І я завмер, немов розгублений в думках. Біжать долонею крізь пальці води спаду. Здригнувся подих... Бачу у твоїх очах: "Ти щось задумав вже? Кажи. Я бачу, правда?" "А що, я міг би загубитися між хвиль? Вони могли б мене сховати з головою?" А ти всміхаєшся і мружиш погляд свій, Та вже схиляєшся повільно наді мною... --- І ми далеко вже — на плаї, у лісах... Спадають хвилі, розпускаючись у шовку. Здригнувся подих... Погляд — у твоїх очах. На мить затримавшись, ми поринаєм знову... У шовку твого волосся  (In the silk of your tresses) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Про минуле мовчу, та воно не мовчить у мені. Ти у ньому, здається, завжди говорила зі мною. Ця мелодія грає — твій голос вплітається в мій. І ця посмішка краєм, що стримуєш, серцю знайома. Відчуваю твій подих крізь час, теплі очі твої. Ти в мені залишаєш відбиток на кожному кроці. За тонкою межею зі слів починаються сни, Та, можливо, то мрії чи спогад у теплій долонці. Це щось більше за спогад і мрії, бо це відчуття. І твоїм ароматом наповнено швидко кімнату. Ти все ближче до мене, у світлі приглушене бра. Нерішуче цілую — вуста твої відповідають. Ніби час зупинився, між тінями гра на стіні. У цій миті вже більше за слово, за пристрасний погляд. Серце б’ється у ритмі твого, тихо спиш на плечі... Вже не знаю напевно, це мрія, реальність, чи спогад... Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Удвох з тобою. Просто поруч,  І це — зігрітися бажання.  Минуле тінь кидає нову,  Втомилось серце жити задля.  Як немовля, я вчуся знов:  Є світло, щастя і любов.    Під частий, гулкий стукіт в грудях  Тобою дихати, тремтіти,  У почуттях, немов у дюнах,  Себе від світу загубити. І віднайтись в твоїх очах,  У поцілунках на вустах.    В усьому відчувати щастя,  Тривог і сумнівів не знати,  У перехресті наших пальців,  Тебе у ніжності кохати. І берегти тепло долонь —  На двох в сердець один вогонь.    Удвох з тобою. Просто поруч,  Торкатися твого обличчя,  В мовчанні, голоснішим слова,  До твого серця бути ближче. Щоб знов зійшлися відчуття:  Я поруч — твій, і ти — моя. Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Проводить сонце день, що відлетів, Все більше в ньому від весни здається. Вуаллю приховає у півтінь Знайомі риси в загадкових скельцях. Лиш вогники від полум'я в очах, Що жаром плавлять віск в гарячі краплі... Ні, неможливо викласти в словах Мою любов до тебе, вечір спраглий. Ти — сонця промінь, від початку блиск, І в серці знову відчуття тремтіння. А я гадав, що вже давно відвик, Та повертає дотик час сумлінно. Лишився світ примарою за склом, Годинники свій біг призупинили. Є я і ти, не відкорковане вино, Твій аромат п’янкий — на смак ванілі...   Твій аромат ванілі (Vanilla Kisses)   Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Здавалося б що там, півоберта, дещо... Так, ледве помітний нахил голови ... Щось трохи вловиме у русі волосся З чим серце всьому всупереч не на ви. За сполохом вій, та інакше чи може. Я знов, як колись, розіп'ятий під ним Сочиться крізь шкіру по тілу до дрожу І в грудях печеться твій погляд між тим Як краплі невтримні чуття вже до краю, Я прошу стуляти очей не спіши. Під видих любові в тобі розкриваю Казковий твій світ задзеркалля душі ... *** Казалось бы что там, так, пол-оборота, Едва лишь заметный наклон головы… В движенье волос чуть ловимое что-то, С чем сердце всему вопреки не на вы. За взлётом ресниц, да иначе ли может, Я снова под ним, как и прежде распят - Сочится сквозь кожу по телу до дрожи, И жжётся в груди твой чарующий взгляд. И каплями чувства не сдержанно к краю, Глаза закрывать, я прошу, не спеши! Под выдох любви я в тебе раскрываю Как сказочный мир зазеркалье души… Задзеркалля душі (1) Задзеркалля душі (2) Задзеркалля душі (3) Вірш та пісні захищені авторським пр...