Ігор Світлий

З морозу кімната теплом зігріває лице. Ключі — на комод, поверх сумочку, дві рукавички. У лівому чоботі блискавка... «Знов застряє!» Знімаєш за правий і тягнеш — все швидко, як звичка. Розстебуєш гудзики, швидко знімаєш пальто. Спадає з гачка... перехоплюєш, вішаєш знову. Вітальня, кімната... Ось вже відчиняєш вікно, Гардину смикнула — розводиш у сторони штори. Дві теплі долоні лице закривають твоє... І ти відчуваєш, як твій перехоплює подих... Кладеш на долоні свої — ти вже знаєш усе... Змішалися в серці одразу і радість, і подив! Нестримуєш посмішку, линеш в обійми мої, Вуста ще з морозу, жадані, за все найсолодші, І вітер зимовий розтанув у ніжнім теплі, А втому і холод розвіяли дотики ночі. Суботній світанок. Будильник сьогодні мовчить. Пригадуєш щось..., сон минув..., ти сидиш вже у ліжку. Тебе пригортаю до себе, "Здалося на мить..., Ти тут... що наснилося..." "Поруч кохана, я близько". Неділя. Лапатий кружляє за вікнами сніг, Сніжки, сніговик із морквиною - ...

Пролітають сніжинки пір’їнками легкими змах, Опускаються ніжно і тануть, цілують долоні, І кружляють, кружляють, кружляють над нами у такт, Ноги швидко виводять мелодію серця назовні Твоя посмішка сонце і з нею на серці тепло. І яскравий твій сміх буде кращий за музику вальсу. Серцю раптом так легко, коли поруч стукіт твого, Кров розносить тепло аж до самих, до кінчиків пальців. Ти смієшся, ховаєшся, пахнеш, як квіти весни, Та все губи відводиш грайливо, в твоєму полоні, Пролітають сніжинки пір’їнками, наче у сні, І твої, опускаючись, ніжно цілують долоні Я до себе тебе пригорну, буде падати сніг, Та кружляти навколо, і світ зачарованим буде, Будуть теплими руки твої на холодній щоці, І солодкими будуть в цілунку твої ніжні губи. /// Так легко пролетают снежинки одна за одной, Опускаются нежно и таят целуя ладошку. И кружат, и кружат, и кружат тактом надо головой. Незаметно для нас ноги сами выводят дорожку. И улыбка твоя словно солнце и с нею тепло. И задорный твой смех лучше музыки э...

Зима морозом вкрила скло, Та візерунок першим снігом, І ніч вдивляється в вікно, Заворожив сніжинок бігом. А там, під скрипом ліхтаря, В віршах кохання у поета, У час зимового вбрання, Так, раптом, бризом пахне літо. Чекає квітами каштан В коханні ніжного зізнання. Гірким, забутий, медом там, Свій перший смак розчарування. Пускають трелі солов’ї, Та за рядком наступних згадка, І у коханні на листі, На кому змінюється крапка… /// Зима завьюжила стекло, Плетёт узор ванильным снегом И смотрит ночь на свет в окно Заворожив снежинок бегом. А там, под скрипом фонаря, В стихах влюблённого поэта Вдруг в середине февраля Морским задышит бризом лето. И под цветами ждёт каштан В любви горячие признанья, Забытый горьким мёдом там Вкус первый разочарованья. Пускают трели соловьи И за строкою льётся строчка, Чтобы у сердца для любви Вдруг запятою стала точка. В віршах кохання у поета (3)  (Winter's Bloom) В віршах кохання у поета (1) В віршах кохання у поета (2) Вірш та пісні захищені авторським...

Ще напіввкрита пухнастою ковдрою, В теплих долонях ранкової кави, Все ще здається не встоїш під змовою, Та зачекають розписані справи. Ще щось досниться, домріється трішечки, Нотки складуться в рядочок октави, Під муркотіння грайливої кішечки, Я почекаю, як сонця появи. Бо десь за обрій сховалося сонечко, Сніг так тендітно спадає на вії, Як візерунок вкриває віконечко, Вкриє вуста поцілунками мрії. Пахне в каміні зимовою хвоєю, Ти, наче літа духмяного трави, Ще напіввкрита пухнастою ковдрою, В теплих долонях ранкової кави… Зимове тепло 1 (Winter's warmth) Зимове тепло (2) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Теплий день, наче січень всміхнувся весні, Ясне сонце осяяло все і зігріло навколо, Він такий, бо побачив тебе уві сні, Заспіває із вітром пісні, серця струнами соло. У очах, у твоїх, щоб побачити світ, Щоб побачити очі свої у твоїх, вперше знову, Відчуття, що всередині ніжно тремтить, Та цілунку солодкого мить, невимовную змову. У танку, закружляє, веселу тебе, Теплий день, на вітру розвиває духмяне волосся, У чарівному ритмі кохання веде, Ця, січнева весна, що пройде, але все не здалося... Теплий день, Наче січень всміхнувся весні, Наче ти посміхнулась мені, Наче... Січнева весна (1) Січнева весна (2) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

На Андріївському так тендітні тьмяні ліхтарі, Наче погляд твій ніжний, крізь снігом покрите волосся. Під ногами хрумтить, та веде у зимові сади Стежка сніжна, на ній я ялинка ідуча, здалося б. Лише тиша довкіл, мовчимо, під рукою рука. Тільки хрускіт, та вітер, лиш це, тільки вдих, тільки видих, Та ще рідкісний звук, наче ледве здригнеться струна, Нам доносить луна десь далеких зими краєвидів. Притискаєшся так до плеча, обсипається сніг, Я твій погляд ловлю, під яким як тремтяче-спекотно, Та ти знаєш, звичайно, наскільки до серця мені, І даруєш частіше цю посмішку ніжно-лоскотну. На Андріївському ліхтарі, тільки сніг, ти, та я, І ця стежка залита вузенькою смужкою світла. Лише тиша довкіл, мовчимо, під рукою рука, Тільки хрускіт, та видих і вдих, сніг кружляє із вітром... /// Фонари на Андреевском робки, нежны словно взгляд, Что роняешь украдкой сквозь снегом покрытую чёлку Под шагами тропинка хрустит и ведёт в зимний сад, Где, наверное, я так похож на идущую ёлку. Под рукою рука, мы м...

Змерзлий лютий та ранок зимовий, на вікнах вуаль, Що навпроти ще сплять, або спостерігають цікаво, Ніби в ніч гостював заблукалою миттю містраль, Залишивши тобі круасан та паруючу каву. Щоб твій ранок був теплим і ніжним, таким же як ти, А пробудження легким, на дотик губами до тіла. Крадькома квіти мріють твоєю красою цвісти, І звичайно що я, що смієшся, я бачу, очима. На столі стопки книг, та паперу, очікують рук. Середа - день сьогодні новий, аж ніяк сірі будні, Навіть в лютий птахи щось співають, луна перегук, Все, цілую, до вечора, чуєш - обід пополудні. /// Это раннее зимнее утро, продрогший февраль. Редкий свет из окна у домов мирно спящих напротив. Ночью словно гостил мимолётно заблудший мистраль И оставил тебе круасан и парующий кофе. Чтобы утро твоё было тёплым и нежным как ты, Пробуждение лёгким от прикосновенья губами, А улыбку твою повторяют украдкой цветы, И конечно же я, что смеёшься, я вижу, глазами. Стопка книг и бумаг на столе заждались твоих рук, Да, сегодня среда, н...

І було холодно, і падав дощ, чи сніг, Але бруківка вкрилась кіркою із льоду Його колов її пальто комір із криг, Ії щока, що недоголена у моду. В розмитих відблисках тьмяного ліхтаря Вітрин неонових, як холоду світіння, А їй здавалося теплішого нема, Йому - життя не мало більшого воління. Хтось милувався на ходу, та біг дивак, Про щось в думках, та мріях, забувався знову Тонкою пряністю тютюн вдавав на смак, Ховали вікна від очей домів за штору Запнути щільно б так ... “Ну що ти там завмер? Замерзну зараз же, бо вовком стогне вітер” А в мене раптом пригадались, як тепер, Твоїх очей той блиск, ліхтар в тьмяному світлі. Як було холодно, і падав дощ чи сніг, І каблучки збивали лід у стін каплички, Ніжніше шовку були щоки, хутро з криг, І губ вологих, дотик, мокрі рукавички... /// И было холодно, и падал дождь ли снег, Но покрывалась тонкой коркой льда брусчатка. Его колол её пальто промёрзший мех, Её, щека его, что выбрита не гладко. В размытых отблесках притухших фонарей Витрин неоновых х...

Мені наснився літом білий сніг – Мороз в рожеве розфарбує щічки, Сніжинки в цьому кольоровім сні Блищать на віях мов святкові стрічки. І якось так, і холод і тепло Змішалися у почуттях коктейлю, Мені не сумно, ні, і не було, І лагідно на серці не від хмелю. Мені наснився літом білий сніг - Зима, яскраве сонце, сяйво ніби, І як луна ласкавий твій: "Привіт!", Та ніжне твоє: "Ти мені потрібен" Дощ краплями постукує у скло, Прокинувся, цілую, обіймаю. До мене ближче линеш у тепло Прошепотів в липневу ніч: “Кохаю” /// А мне приснился летом белый снег - Мороз рисует розовым на лицах, И в этом ярком разноцветном сне Блестят снежинки на твоих ресницах. И как-то вдруг и холод, и тепло Смешались в этом чувственном коктейле. Нет, мне не грустно, нет, мне хорошо, А может, даже лучше, чем веселье. А мне приснился летом белый снег - Зима под ярким солнцем и без стужи... И как звучал твой ласковый: "Привет!", И нежное на ушко: "Ты мне нужен..." Стучится дождик ...