Ігор Світлий

Прокидаєшся... Пещу твоє волосся – По щоці і до скроні, за вушко, шию. У очах твоїх стільки проміння сонця – В них кохання свої починає хвилі. Пригортаю до себе, ще трохи сонну, У твій подих гарячий вустами лину. І відчутно любові солодку мову, Як гончар відчуває в долонях глину. Я вдихаю тебе, як весну уранці, Як небес світанкових глибокий подих. І стискають долоні в долонях пальці, Коливаються хвилі гарячі, довгі. Хай тривають ці миті у вічнім русі, Як весна, що пробуджує світ невпинно. Бо для щастя не треба нічого більше – Лише ти у коханих обіймах, рідна. Пригортаю до себе... ще трохи сонну...   Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Я тепер навіть глибше дихаю, Усміхаюся значно більше, Та радію дрібницям з митями – Світ тепер назавжди став іншим. Ти смаками любов наповнюєш, Відкриваєш нові та кращі, І кохання говорить творами, І слова, наче подих, справжні. Їх шепочу тобі схвильовано, Ти приймаєш із вуст вустами, Серце серцем твоїм ціловане, Напувається почуттями. Ми єдині у цьому подиху, У сплетінні тепла і мрії. Все, що маю – в твоєму голосі, Все, що хочу – в твоїх обіймах.   Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Про минуле мовчу, та воно не мовчить у мені. Ти у ньому, здається, завжди говорила зі мною. Ця мелодія грає — твій голос вплітається в мій. І ця посмішка краєм, що стримуєш, серцю знайома. Відчуваю твій подих крізь час, теплі очі твої. Ти в мені залишаєш відбиток на кожному кроці. За тонкою межею зі слів починаються сни, Та, можливо, то мрії чи спогад у теплій долонці. Це щось більше за спогад і мрії, бо це відчуття. І твоїм ароматом наповнено швидко кімнату. Ти все ближче до мене, у світлі приглушене бра. Нерішуче цілую — вуста твої відповідають. Ніби час зупинився, між тінями гра на стіні. У цій миті вже більше за слово, за пристрасний погляд. Серце б’ється у ритмі твого, тихо спиш на плечі... Вже не знаю напевно, це мрія, реальність, чи спогад... Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Вона ховається від світу, а світ ховається у ній, Немов маля у стигле жито, та не для того, щоб втекти. Ніщо її не здоганяє, сама приходить, йде сама, І за далеким небокраєм уранці сходить, як зоря. Вона торкається незримо, немов проміння у росі, І розчиняється у римах, в віршах лунає, як пісні. Вона — і тиша, і молитва, і відгомін далеких мрій, Туманом ранку оповита, та не зникає поміж днів. Вона сплелася з вітром в полі, несла таємні голоси, Де кожне слово — ніби доля, де кожен подих — між світи. Вона мовчить, але лунає у серці тих, хто зміг знайти, І світ у ній не помирає, а розцвітає навесні. Вона — як вічність у просторі, як дотик вітру між садів, Що в серці жевріє прозоро, десь проміж дійсності та снів. Вона — і сонце, і зітхання, і світла тінь серед дібров, Про неї — це не про бажання, про неї більше, про любов.   Про неї (She's the One)   Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)  

  Вечір клопоти дня залишає позаду,  Крізь минулого тіні ми входимо в мрії.  Тиша простір заповнює, начебто ванну,  Спокій нашого серця, у серці - надії.  Ароматами кави, вина смак порічки,  Дотик ніжний руки, спонукають до дії, Тане світ наче воском спливаюча свічка, Наче я у очах у твоїх поза вії. Нам на хендпані грають мелодію краплі, Мов птахи пролітають хвилинами листя, Ми у кожному подиху, шепоті, такті, Проживаємо нас, осінь, ніч, передмістя. Зупинімося тут, у безмежжі хвилини,  Де по-справжньому все, де зникають тривоги.  Наші губи неначе підібрані рими, Говори, говори, говори без вимови.   В затишку передмістя (In the Coziness of the Suburbs)   Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)  

В осінньому спокої річка, на хвилях гладка, По набережній розлітається килимом листя. Приємним теплом відчуваєш, як гріє рука, Чомусь, я тепліший за тебе, і це тобі смішно. Вогні починають свій вечір, із тінями гра, А місяць вкладає у хвилі сріблясту доріжку. Помітила, поруч, однаково б’ються серця? Але ж моє більше, смієшся, вигукуєш: "Трішки". Тебе обіймаю, як осінь всіх нас обійма, І все поринає в її помаранчевий спокій, А знаєш, за осінню буде холодна зима, Ти носик ховаєш до мене, і подих глибокий. Спить місто, а річка шепоче нам тихі казки, Одні про кохання, а інші нагадують мрії. По подиху чую вже спиш, я цілую: "А ти?", І посмішка ніжна, а сон колихає вже вії. Тебе обіймаю, як осінь всіх нас обійма, І все поринає в її помаранчевий спокій, За осінню буде чудова і сніжна зима, Ти носик ховаєш до мене, твій подих глибокий. Обіймаю (Hugging) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)