Ігор Світлий

Пригорни мою голову ближче собі до грудей, І нехай твої теплі долоні триматимуть міцно. Охопив її тишею — в ній тільки серце твоє, Його шепіт до мене у подиху — ніжний, ритмічний. Ти торкнешся вустами чола — затихатиме гул, І розчиниться біль у цих дотиках, теплих, ласкавих. І зникатиме дивний, нав'язливий цей перегук... Опускаються плечі, твій затишок… Я засинаю. Залишаєшся поруч — між мною і втомою ніч. Чи ти звикнеш до цього із часом? Та я не питаю. Тільки серце шепоче твоє, що не чутиму — Ні. І я вголос, крізь сон, наче відповідаю: кохаю... Чую — ти засинаєш, за вікнами вітер гуде. Тільки стукіт годинника, тиша… і наче незвично. Пригорни мою голову ближче собі до грудей, І нехай твої теплі долоні триматимуть міцно. Ти мій затишок / Пригорни мене ( You are my coziness) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Тебе огортаю словами. Думки — вже слова. Долоні мої зігрівають утомлені плечі. Твій подих повільний, легкою стає голова, під пальцями дотик глибокий, м'який, обережний. Тепло розтікається хвилею тихою в ніч... Як сонце, що плавно ховається в хмарах рожевих. Від пальців струмочками спокій спливає до ніг, змиваючи втому на видиху... ніжно... чуттєво... Блукають плечима і спиною, нижче, назад... Та лагідно вже повертає — волосся, до шиї. Ти трохи тремтиш, наче листям схвильований сад... Від вітру, що лагідно їх та тендітно ліліє. У пальцях — мов хвиля, що лагідно пестить пісок... Легкими спіралями спокій наповнює тіло. Тебе обіймаю і разом до самих зірок... У кожному русі кохання, ще мить… полетіли...  Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Про минуле мовчу, та воно не мовчить у мені. Ти у ньому, здається, завжди говорила зі мною. Ця мелодія грає — твій голос вплітається в мій. І ця посмішка краєм, що стримуєш, серцю знайома. Відчуваю твій подих крізь час, теплі очі твої. Ти в мені залишаєш відбиток на кожному кроці. За тонкою межею зі слів починаються сни, Та, можливо, то мрії чи спогад у теплій долонці. Це щось більше за спогад і мрії, бо це відчуття. І твоїм ароматом наповнено швидко кімнату. Ти все ближче до мене, у світлі приглушене бра. Нерішуче цілую — вуста твої відповідають. Ніби час зупинився, між тінями гра на стіні. У цій миті вже більше за слово, за пристрасний погляд. Серце б’ється у ритмі твого, тихо спиш на плечі... Вже не знаю напевно, це мрія, реальність, чи спогад... Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

  Дощем осіннім ніч співала, Шепоче листям тихий ліс. В цю ніч, я знаю, ти не спала – У віршах сон лишав свій слід. Від чаю пар повільно в’ється, З плеча сповзає теплий плед. То засумуєш, то смієшся, Свічки малюють силует. Гіллям у шибку б’ється вітер, І на стовпі скрипить ліхтар, Та у твоєму вірші літо, У теплім вечорі бульвар. Ти пишеш ніжно про кохання, Про серця світле почуття. Ось рима вже лягла остання, Зі слів останнього рядка. Поправив плед, ковточок чаю, Годинник б’є про час вночі, І трохи вже з нудьги зітхаєш, О, світ римований краси… Дощем осіннім ніч співала, Тебе у сні вкривала млість, Мені, мов пошепки, нежваво, Твої рядки читає ліс… Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Із тишею ввібрало небо ніч, Безшумно в ній гойдає вітер гілки, Сховав альтану в сутінок відтінки, Прикрасить місяць стрічкою блакить. А я, твого торкаючись чола, Ловлю себе не вперше на цій думці: Як добре — доля, по єдиній смужці, У ночі цій з тобою нас звела. Тривожить серце дотик, наче шовк, Твого тепла, що не дає зомліти, На стриманість не залишає миті, Щоб не сказати слова про любов. Вдихає тишу ніч, а я — тебе. Гойдає вітер нас, гойдає гілки. Під щось повільне, з тріском на платівці, Тебе зі мною прошу бути ще. Прошу тебе (My Plea) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Десь-то почуття, як повний келих, Ласкою твоє наповнять тіло. Десь-то все омріяне і тепле, Десь-то все, чого ти так хотіла. Десь-то той, хто всіх тобі дорожчий, І не з ним не дихається, спиться. Десь-то все на щастя дуже схоже, Голова у оберт, наче сниться. Я скажу тобі, що недаремно, І моє з твоїм відверте серце, Хочу бути там, де ти натхненно Описала світ такого "Десь-то". Та це "Десь-то" добре нам відоме, Ти про це говориш так багато. Я кажу: "До зустрічі удома", Ти: "Чекаю". Двері, ключ, кімната.   Наше десь-то (Our Special Somewhere)   Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)  

  Вечір клопоти дня залишає позаду,  Крізь минулого тіні ми входимо в мрії.  Тиша простір заповнює, начебто ванну,  Спокій нашого серця, у серці - надії.  Ароматами кави, вина смак порічки,  Дотик ніжний руки, спонукають до дії, Тане світ наче воском спливаюча свічка, Наче я у очах у твоїх поза вії. Нам на хендпані грають мелодію краплі, Мов птахи пролітають хвилинами листя, Ми у кожному подиху, шепоті, такті, Проживаємо нас, осінь, ніч, передмістя. Зупинімося тут, у безмежжі хвилини,  Де по-справжньому все, де зникають тривоги.  Наші губи неначе підібрані рими, Говори, говори, говори без вимови.   В затишку передмістя (In the Coziness of the Suburbs)   Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)  

У тихому парку відлунюють кроки, Далекий проспект галасує вогнями, А зорі у небі, як прописом ноти, Повітря як спокій навіяний снами. Твоїми очима наповнюю погляд, Словами, мовчанням, насичую душу, Мелодію грає кохання на зорях, Та листями стелить, за те перепрошу. Мовчать телефони, між пальці долоні, Та посмішку світлом вихоплює місяць, Дощу наче краплі спадають зі скроні, І ніч зупиняє між до, час, та після. У тихому парку відлунюють звуки, А осінь гойдає думки наче снами. Тебе зігрівають мої теплі руки. Далекий проспект галасує вогнями. ***** У тихому парку, здається, відлунюють кроки, Далекий беззвучний проспект галасує вогнями, А зорі у небі, як в стані у нотному ноти, Та свіже повітря, як спокій навіяний снами. Твоїми очима охоче наповнюю погляд, Словами твоїми, мовчанням, насичую душу, Мелодію грає кохання цей вечір на зорях, Та листями стелить, за нього тебе перепрошу. Мовчать телефони, між пальцями наші долоні, Та посмішку світлом вихоплює соромно місяць, Дощу наче краплі спад...

Старі будинки, колір, ліплення виразні, Як із минулого відлуння у сьогодні, Розповідають нам історії незв'язно, Під дощовий осінній вечір прохолоди. І грає світлом мостова, гуляють тіні, І осінь листям палим огортає місто, Повітря, вітер, наче з арії Пуччіні, Стук твого серця, все наповнюється змістом. Я чую тишу, чую серце, чую серцем, Коли слова втрачають голос, силу, сенси, Коли від дотику твого стає вже легше, І наче ранок, вечір, ніч і осінь перші. Кидають відблиск скла автобуси нечасті, Десь поодинці поспішають перехожі, Мене за спину обіймає тихе щастя, Таке вже рідне, водночас таке несхоже. Старі будинки, колір, ліплення виразні, Як із минулого відлуння у сьогодні, Я щось шепочу, але щось таке незв'язне, І губи теплі, осінь, вечір, прохолодно. Тихе щастя (Silent Bliss) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Під легкий подих прохолоди Спадає сонця стихлий гар, В полоні трав, цикад і згоди, Ледь ніч оголює ліхтар. І десь у сутінках спливають, Як світі блисків, тіней, доль Таємні знаки, наче грають, Гілки малюють від тополь. Байдужий погляд місяць ронить За хмари не спішить у синь, Неначе стрижні із неону Зірок далеких мерехтінь. Все ніби літа сон короткий, Із смаком чарів мла густа, Ця ніч для серця певних кроків Та не для шепіту вуста. Під легкий подих прохолоди Спадає сонця стихлий гар, Дихання, присмак насолоди, Ніч, що оголює ліхтар... *** Под дуновением прохлады Спадает солнечная гарь, Пленяет запах трав, цикады, Чуть обнажает ночь фонарь. И где-то в этом полумраке, Как мире бликов и теней, Судьбы таинственные знаки Рисуют ветви тополей. Луна бросает взгляд небрежный Не торопясь за облака, И как неоновые стержни Мерцанье звёзд издалека. Всё будто летний сон короткий, С приятным вкусом волшебства, Не в эту ночь стук сердца кроткий И не для шёпота уста. Под дуновением прохлады Спадает с...

Бринить дощем осіння ніч, співа, Немов для нас виводе колисанку, І зайві всі несказані слова, І світ почнеться не раніше ранку. Дозволь мені відпити подих твій, Відчути смаком губ твого бажання, Зітерти край між почуттями мрій, Та чимось дуже схожим на зізнання. Нехай пливе за підвіконням світ Та від очей ховає знову зорі, Серцебиття зринає у політ, Кидає нас, як човен шторм на морі. Палає все, надихує, живе, В цю мить коли питання ні до чого, Та всі, що день нагадує - але… П’ємо життя на смак вина п’янкого. А за вікном осіння ніч співа, Під лад дощу виводе колисанку, І зайві всі несказані слова, І світ почнеться не раніше ранку. *** Звучит дождём осенним ночь, поёт, Выводит колыбельную как-будто, Несказанное - лишнее, не в счёт. И мир проснётся только вместе с утром. Позволь отпить дыхание твоё, Во вкусе губ почувствовать желанье, Стирая грань меж чувством и мечтой, И чем-то так похожим на признанье. И пусть рассвет за окнами плывёт От наших глаз скрывая звезды вскоре, Сердцебиение с...

Не спиться, і я, як той самий хлопчисько, У тиші, сховавшись по плечі, сиджу, Читаю віршів невигадливих книжку, Написаних мною з любов'ю тобі. Неначе від потягу швидкі вагони, Так місяць спливає постійно між хмар. Ніч знову холодна, та вітряні стогни, Гойдають гілки, б’ють у скло, та ліхтар. І місяць, так важко зринає крізь хмари, То ні, то загляне, як кадри кіно, Кидає свій лагідний промінь у мандри По стінах, подушці, губах... у вікно... Смієшся та спиш, як задумливі мрії, В обіймах ведмедик, та плюшеві сни, Я дотиком ніжним цілую у вії, Як подихом легким світанок весни. Не спиться. /// Не спится, и я, как всё тот же мальчишка, Укрывшись по плечи, сижу в тишине, Читая стихов незатейливых книжку, Написанных мною с любовью тебе. Как будто от скорого мчатся вагоны, Мелькает луна в череде облаков. Ночь снова прохладней под ветрены стоны, Качаются ветви, скрипя о стекло. Луна, тяжело пробиваясь сквозь тучи, Нет-нет, да заглянет в слепое окно, Роняя невидимый ласковый лучик По стенам, ...

Бажаєш, поцілую ніжно-ніжно, Ледь дихаючи пригорнув тебе? Долоня по щоці твоїй неспішно Торкаючись під пальцями веде До губ, немов таємно, несміливо ... Очей чарівних погляд не смика, Під подих відчувати жар від тіла, Як почуття збентеженість здолав Доводять в мить до пам'яті втрачання, Заполонивши все у вирі ласк, Та вже в потоці плавного гойдання Один в одному розчиняють нас ... Бажаєш, поцілую Ніжно-ніжно? *** А хочешь поцелую нежно-нежно, Тебя обняв, почти что не дыша?.. Ладошкой по щеке твоей неспешно Ведя, и каждым пальчиком едва Касаясь губ, таинственно, несмело... Смотря в твои красивые глаза, Под вдохом ощущая жар от тела, Как чувства, все стеснения круша, Доводят в миг до головокруженья. Заполнив всё в водовороте ласк, Уже в потоке плавного скольженья С тобой друг в друге растворяют нас... Так хочешь поцелую Нежно-нежно? Поцілунок (Kiss Craving)   Поцілунок v2 (Kiss Craving) мелодійна   Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряж...