Ігор Світлий

Прокидаєшся... Пещу твоє волосся – По щоці і до скроні, за вушко, шию. У очах твоїх стільки проміння сонця – В них кохання свої починає хвилі. Пригортаю до себе, ще трохи сонну, У твій подих гарячий вустами лину. І відчутно любові солодку мову, Як гончар відчуває в долонях глину. Я вдихаю тебе, як весну уранці, Як небес світанкових глибокий подих. І стискають долоні в долонях пальці, Коливаються хвилі гарячі, довгі. Хай тривають ці миті у вічнім русі, Як весна, що пробуджує світ невпинно. Бо для щастя не треба нічого більше – Лише ти у коханих обіймах, рідна. Пригортаю до себе... ще трохи сонну...   Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Ген летять гуси дикі клинами... Усміхаєшся, кажеш: "Я бачу". І примружено в небо очами, З-під долоні: "Вітаааємо! Вдааачі!" Старовинних співає веснянок Теплий вітер, торкає обличчя, Пахне водами талими ранок, Тонко кавою смаком кориці. Я твої, моя дівчинко, плечі Із турботою знов обіймаю. Ти мої почуття, подих, серце. Я тебе до безмежжя кохаю. Я дивлюся у рідне обличчя, Не сказав — тільки-но починаю... Ти цілуєш крізь сміх: "Зупинися. Я тебе теж, мій світлий, кохаю..." Ген летять дикі гуси клинами... Нас з весною промінням вітають... Ми стрічаємось ніжно вустами І шепочемо разом: " Кохаю". Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Ранковий спокій за вікном, і навесні Пташиний спів стає все більше голосним, І щось нагадує з минулого давно, Та згадка тане поміж світлом і вікном. Не тиша робить цей світанок чарівним, А подих твій, що ледь торкається щоки, Не тиша ніжністю відгукує в мені — Ранковий дотик твій, як лагідний привіт. У цьому дотику — немовби цілий світ, Де кожен шепіт наче ніжний теплий цвіт, Що розпускається у тиші чарівній. А кожен погляд — промінь сонячний, живий. Весна приходить не у шелесті вітрів, А серед ніжності твого кохання слів, Я вдячний долі, що у світі поруч ти, Ранковий спокій у обіймах, у твоїх...   Твій Дотик. Весна (The Touch of Your Spring)   Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

З морозу кімната теплом зігріває лице. Ключі — на комод, поверх сумочку, дві рукавички. У лівому чоботі блискавка... «Знов застряє!» Знімаєш за правий і тягнеш — все швидко, як звичка. Розстебуєш гудзики, швидко знімаєш пальто. Спадає з гачка... перехоплюєш, вішаєш знову. Вітальня, кімната... Ось вже відчиняєш вікно, Гардину смикнула — розводиш у сторони штори. Дві теплі долоні лице закривають твоє... І ти відчуваєш, як твій перехоплює подих... Кладеш на долоні свої — ти вже знаєш усе... Змішалися в серці одразу і радість, і подив! Нестримуєш посмішку, линеш в обійми мої, Вуста ще з морозу, жадані, за все найсолодші, І вітер зимовий розтанув у ніжнім теплі, А втому і холод розвіяли дотики ночі. Суботній світанок. Будильник сьогодні мовчить. Пригадуєш щось..., сон минув..., ти сидиш вже у ліжку. Тебе пригортаю до себе, "Здалося на мить..., Ти тут... що наснилося..." "Поруч кохана, я близько". Неділя. Лапатий кружляє за вікнами сніг, Сніжки, сніговик із морквиною - ...

    Усміхайся, будь ласка, частіше, я прошу — всміхайся, Бо цей світ стає кращим від того, що в ньому є ти. А почути тебе і побачити — два види щастя, Я не знаю, за що, та цей світ дарував їх мені. Час пливе, забираючи спогади в хвилі весняні, І зникають у ньому далекі уривки розмов, Та допоки ти поруч, я вірю: не згасне кохання, Бо в цій усмішці все оживає і світ, і любов. Усміхайся, бо саме у ній — у цій усмішці щирій, Відбивається світло, що серце тримає в собі. Навіть час перед ним відступає, зникає і прірва, Бо в цій усмішці я віднайдуся завжди у тобі. Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Читай написані рядочки, Душею, більше проміж них. Там, де несуть три крапки мовчки Ковток квітучої весни. У ній світанки гомінливі, Під звук пташиних будять гамм. Із ними ранок, моя мила, Нехай я тут, а ти — десь там... Читай мій дотик поміж літер, Мій ніжний подих поміж фраз, Відлуння слів, що шепче вітер І про любов в моїх очах. Там те, що я не вимовляю, Що серце береже, мов скарб, Де залишаються печалі, Що не вміщаються в слова. Рядки палають від любові, Дарують дні безмежжя снів. Про все наповнене тобою, Ти прочитаєш... між рядків... Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Вона ховається від світу, а світ ховається у ній, Немов маля у стигле жито, та не для того, щоб втекти. Ніщо її не здоганяє, сама приходить, йде сама, І за далеким небокраєм уранці сходить, як зоря. Вона торкається незримо, немов проміння у росі, І розчиняється у римах, в віршах лунає, як пісні. Вона — і тиша, і молитва, і відгомін далеких мрій, Туманом ранку оповита, та не зникає поміж днів. Вона сплелася з вітром в полі, несла таємні голоси, Де кожне слово — ніби доля, де кожен подих — між світи. Вона мовчить, але лунає у серці тих, хто зміг знайти, І світ у ній не помирає, а розцвітає навесні. Вона — як вічність у просторі, як дотик вітру між садів, Що в серці жевріє прозоро, десь проміж дійсності та снів. Вона — і сонце, і зітхання, і світла тінь серед дібров, Про неї — це не про бажання, про неї більше, про любов.   Про неї (She's the One)   Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)  

Тихо йду по росі, Вранці подих легкий, розчиняється, Застигає туман наче крапля в зеленій траві. А я бачив у сні, Твоя сукня із вітром вітається, Неохоче світанок сестру визнає у тобі. Тихо йду по росі, Я босоніж, вологою жалило, Серце гонить тепло в прохолоді по змерзлих стопах. Я відчув уві сні, Навкруги пахне цвітом і травами, Смак солодкий, як той, що твої залишають вуста. Тихо йду по росі, Краплі перлами наче зриваються, Під ногами твоїми, можливо, на плаї, між гір. Я все бачив у сні, Ну а сни мої вірю збуваються. Я до тебе дійду. Я інакше не зможу, повір.   *** Я иду по росе, Утром ранним легко как-то дышится. Оседая, туман каплей стынет в зелёной траве. А я видел во сне Твоё платье от ветра колышется. И рассвет неохотно тебе признавался в родстве. Я иду по росе, Босиком, влага колется севером. И тепло гонит кровь по намёрзшим прохладой стопам. А я слышал во сне, Как вокруг пахнет цветом и клевером. Сладким вкусом любви, что подобен твоим лишь устам. Я иду по росе, Капли жемч...

Ще напіввкрита пухнастою ковдрою, В теплих долонях ранкової кави, Все ще здається не встоїш під змовою, Та зачекають розписані справи. Ще щось досниться, домріється трішечки, Нотки складуться в рядочок октави, Під муркотіння грайливої кішечки, Я почекаю, як сонця появи. Бо десь за обрій сховалося сонечко, Сніг так тендітно спадає на вії, Як візерунок вкриває віконечко, Вкриє вуста поцілунками мрії. Пахне в каміні зимовою хвоєю, Ти, наче літа духмяного трави, Ще напіввкрита пухнастою ковдрою, В теплих долонях ранкової кави… Зимове тепло 1 (Winter's warmth) Зимове тепло (2) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Чарівна, як зима із стрикучим морозом, Снігів вихорів, Або лагідна, з сонцем ясним Промінців непекучих. Чарівна, як весна, у струмках, Та духмяних її вечорів, Серед барв, від пастельних До так соковито квітучих. Чарівна, наче осінь у сукні яскравій, У вітру танку, Спокій довгих дощів, Як межа між реальним, та сплячим. Чарівна, немов літо із свіжого ранку, Та квітів в вінку, До гарячого дня, До чарівних очей твоїх з серцем гарячим. Чарівна! Чарівна (1) (Enchanting) Чарівна (2) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Так здається мені, в цих очах бере барви весна, А від посмішки жар, що спекотне насичує літо. Чарівної душі, глибина, не дістанешся дна, Навіть в тіні тіней все ж наповнена ніжністю світла. Як у січні зима, де так ніжні мороз і сніги, Наче грає дощем, нам знайомі мелодії пісні, Де про все розповість, тихий тріск у легкому вогні, І все те, що не тут, миттю складене разом у дійсне. Так здається мені, чую в музиці, вітру, словах, У верхівках смерек, наче шурхіт, як шепіт, у горах, Я так бачу у цих дивовижних і ніжних очах, А все інше десь там, за вікном, що приховує штора. У твоїх очах (1) У твоїх очах (2) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Кориця в каві, несолодкий шоколад, Гвоздики крапелька в гарячу філіжанку. Жовтогарячий за вікном дрімає сад, Яскраво сяє вересневе сонце зранку. І теплий подих, у твоїх обіймах сон, У день недільний твій цілунок до сніданку, Що на губах моїх лишає кави тон, Твоєї ніжності, як в ранньому серпанку. Грайливе сяйво за вікном, дзвінкий твій сміх, Заплющив очі, наче гріє сонце душу, Хоча насправді все це від долонь твоїх, Твоїх очей, твого тепла, зізнатись мушу. Кориця в каві, несолодкий шоколад, Гвоздики крапелька, та ще, про що я знаю, Тобі шепоче, ще не сплячий, листям, сад, Моє до тебе, наче подихом: "Кохаю!"… /// Корица в кофе и несладкий шоколад, Гвоздики капелька в твоей горячей чашке. И красно-желтый за окошком дремлет сад, Под солнце яркое в сентябрськой рубашке. Дыханье теплое, в твоих объятиях сон, Воскресный день от поцелуя пробужденье, Что на губах моих, как легкий кофе тон, Как утро в дымке ранней, в нежности твоей я Игриво солнце за окном, твой звонкий смех, Закрыл г...

Змерзлий лютий та ранок зимовий, на вікнах вуаль, Що навпроти ще сплять, або спостерігають цікаво, Ніби в ніч гостював заблукалою миттю містраль, Залишивши тобі круасан та паруючу каву. Щоб твій ранок був теплим і ніжним, таким же як ти, А пробудження легким, на дотик губами до тіла. Крадькома квіти мріють твоєю красою цвісти, І звичайно що я, що смієшся, я бачу, очима. На столі стопки книг, та паперу, очікують рук. Середа - день сьогодні новий, аж ніяк сірі будні, Навіть в лютий птахи щось співають, луна перегук, Все, цілую, до вечора, чуєш - обід пополудні. /// Это раннее зимнее утро, продрогший февраль. Редкий свет из окна у домов мирно спящих напротив. Ночью словно гостил мимолётно заблудший мистраль И оставил тебе круасан и парующий кофе. Чтобы утро твоё было тёплым и нежным как ты, Пробуждение лёгким от прикосновенья губами, А улыбку твою повторяют украдкой цветы, И конечно же я, что смеёшься, я вижу, глазами. Стопка книг и бумаг на столе заждались твоих рук, Да, сегодня среда, н...

День новий філіжанкою кави аромоксамит, Або він починається чашкою з кольором чаю. І нехай зачекає на тебе, як кажуть, весь світ. Так, як я, світ очей твоїх кожного ранку чекаю. Або він починається з вітру, що любить тебе, Під час бігу з волоссям твоїм, відчайдух загравати, Де за кроком ще крок, та за колом, за кожним, нове, Та за кожним промінчиком ніжність мою відчувати. Або день починається з ночі, і з часу без сну, Бо ця ніч доторкнулася серця, збудила натхнення, Ти замрійливо кликаєш пензлем чарівну весну, Зустрічаєм зорю, ніч коротша від дня рівнодення. Нехай день починається ранком, що здійснює сни, Філіжанкою кави, чи чашкою з кольором чаю. Та нехай починається з того, що поруч є ти, Бо я дуже очей твоїх кожного ранку чекаю. /// Новый день с ароматного кофе, воздушный зефир, Или он начинается вкусом бодрящего чая. И пускай подождет тебя, как говорится, весь мир. Так, как я, свет очей твоих, каждое утро встречая. Или он начинается с ветра, что любит тебя, И во время пробежки игр...

Спить кохана, ще зарано. Прокидається зоря. Небо чисте бездоганно, Місяць ледве догоря. Тепла, ніжна та тендітна, Квітка-сонечко у сні. У моїх обіймах світла Посміхається весні. На губах твоїх духмяних, Що неначе пелюстки, Відіп'ю пилок весняних, Неквапливо, щоб ковтки По краплинці, як росою, У клітинку, серця стук, Напивалися любов'ю Наче в спрагу з ніжних рук. В подушки твоє волосся, Як у білий свіжий сніг. Теплий стиглий цвіт колосся, Глибкий подих, дзвінкий сміх. У очах яскраве сонце, Кава з ранку запашна. Грає промінь скрізь віконце, Ти, та ранок, та весна. /// Спит любимая, так рано. Просыпается рассвет. В небе чистом, неустанно, Свет луны идет на нет. Так тепла, нежна, хрупка ты, Как цветочек, и во сне Ты в моих объятиях сладко Улыбается весне. На губах твоих и теле, Что нежны как лепестки, Отопью нектар весенний Не спеша я, чтоб глотки, Как по капельки росою, Учащая сердца стук, Наполнялись бы любовью, Словно в жажду с нежных рук. На подушках бел...

Прокидайся, Сонечко, розкривай промінчики, Підіймай голівоньку, обіймайте рученьки. Носиком до носика, губки теплі сонненькі, Ти смієшся лагідно, зі словами - Ну ти й... Небо за віконечком, та співучи пташечки, Що навчать співати всіх, навіть нот не бачивших. Наспіваю трохи я, ти в мене подушками, Справа не у голосі, просто ранок з плюшками. Із твоєю ніжністю, усмішкою твоєю Ой, такою зовнішні награно-суворою, Мила, вже прокинувся, встав, моя коханая, Ми встига...? Поїхали! Цьом, дня бездоганного. *** Просыпайся, Солнышко, просыпайтесь лучики, Поднимай головушку, обнимайте рученьки. Носик тёплый к носику, губки не проснутые, Ты смеёшься ласково, со словами - Ну ты и... За окошком ясное небо, птички певчие, Петь научат, кажется, даже неумевшего. Напою пол строчечки, ты в меня подушкою Дело же не в голосе, просто утро с плюшками. И с твоей улыбкою и с твоею нежностью, Ой, с твоею строгою, понарошку внешностью. Я проснулся милая, встал, моя пригожая, Успева...? Поехали! Цём и дня хорошег...

Давай  уявімо нас сонячним ранком, У день неробочий, нехай вихідний, Дві чашки із чаєм у колір світанку Несу я босоніж крізь двері, кути. Розчесаний ледве, але вже в халаті, Чи є це важливим, чи є щось під ним? Та знаю, що знову від тітоньки Таї, Сусідки балконом приму стусанів, Бо в зубках несу я здобуту троянду, У бійці важкій, не піддавшись шипам, Здобув, та без дозволу  визнав, направду, Тому начуваюся, що ж, але ж там, Де з чаєм та квіткою, наче промінчик, Я сяючи сонечком, ніжним теплом, Тебе намагаюся марно збудити, Я навіть повірив, що скорена сном. І як не помітив  твій погляд грайливий, Коли чашки з чаєм я ставив на стіл, Ти миттю вхопив поясок, розпустила, Халат на підлозі, смієшся без сил. В ранковому сяйві, відчинені штори, Легенько штовхаєш плечем до плеча, Рожевиї щічки, вгамовуєм подих, Зі смаком п'ємо охолонувший чай.  /// Представим нас ранним и солнечным утром, Но в день не рабочий, давай в выходной: Две чайные чашки под цвет перламутра Вношу дверь...