Ігор Світлий

Прокидаєшся... Пещу твоє волосся – По щоці і до скроні, за вушко, шию. У очах твоїх стільки проміння сонця – В них кохання свої починає хвилі. Пригортаю до себе, ще трохи сонну, У твій подих гарячий вустами лину. І відчутно любові солодку мову, Як гончар відчуває в долонях глину. Я вдихаю тебе, як весну уранці, Як небес світанкових глибокий подих. І стискають долоні в долонях пальці, Коливаються хвилі гарячі, довгі. Хай тривають ці миті у вічнім русі, Як весна, що пробуджує світ невпинно. Бо для щастя не треба нічого більше – Лише ти у коханих обіймах, рідна. Пригортаю до себе... ще трохи сонну...   Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Ранковий спокій за вікном, і навесні Пташиний спів стає все більше голосним, І щось нагадує з минулого давно, Та згадка тане поміж світлом і вікном. Не тиша робить цей світанок чарівним, А подих твій, що ледь торкається щоки, Не тиша ніжністю відгукує в мені — Ранковий дотик твій, як лагідний привіт. У цьому дотику — немовби цілий світ, Де кожен шепіт наче ніжний теплий цвіт, Що розпускається у тиші чарівній. А кожен погляд — промінь сонячний, живий. Весна приходить не у шелесті вітрів, А серед ніжності твого кохання слів, Я вдячний долі, що у світі поруч ти, Ранковий спокій у обіймах, у твоїх...   Твій Дотик. Весна (The Touch of Your Spring)   Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Читай написані рядочки, Душею, більше проміж них. Там, де несуть три крапки мовчки Ковток квітучої весни. У ній світанки гомінливі, Під звук пташиних будять гамм. Із ними ранок, моя мила, Нехай я тут, а ти — десь там... Читай мій дотик поміж літер, Мій ніжний подих поміж фраз, Відлуння слів, що шепче вітер І про любов в моїх очах. Там те, що я не вимовляю, Що серце береже, мов скарб, Де залишаються печалі, Що не вміщаються в слова. Рядки палають від любові, Дарують дні безмежжя снів. Про все наповнене тобою, Ти прочитаєш... між рядків... Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Спить кохана, ще зарано. Прокидається зоря. Небо чисте бездоганно, Місяць ледве догоря. Тепла, ніжна та тендітна, Квітка-сонечко у сні. У моїх обіймах світла Посміхається весні. На губах твоїх духмяних, Що неначе пелюстки, Відіп'ю пилок весняних, Неквапливо, щоб ковтки По краплинці, як росою, У клітинку, серця стук, Напивалися любов'ю Наче в спрагу з ніжних рук. В подушки твоє волосся, Як у білий свіжий сніг. Теплий стиглий цвіт колосся, Глибкий подих, дзвінкий сміх. У очах яскраве сонце, Кава з ранку запашна. Грає промінь скрізь віконце, Ти, та ранок, та весна. /// Спит любимая, так рано. Просыпается рассвет. В небе чистом, неустанно, Свет луны идет на нет. Так тепла, нежна, хрупка ты, Как цветочек, и во сне Ты в моих объятиях сладко Улыбается весне. На губах твоих и теле, Что нежны как лепестки, Отопью нектар весенний Не спеша я, чтоб глотки, Как по капельки росою, Учащая сердца стук, Наполнялись бы любовью, Словно в жажду с нежных рук. На подушках бел...

Так, буде ще квітень, квітуч, як співуч менестрель. Фарбує весна чорно-білї зими покривала. Розчесані пензлі, готова до дій акварель, І обрано сукні весняного першого балу. Написані ноти, по партіях складено трель, І все лиш чекає руки диригента у гору, І першою вступить, як сяйвом на сонці крапель, В мелодію, ритму, дзвінкого пташиного хору. Прислухайся, може, почуєш, як б'ється в тобі, Як вторить, учасник оркестру, глибоке і чисте, Так серце говорить — кохаю, і навіть тоді, Коли нам здається, що зараз не час і не місце. Так буде, бо звісно, весна неодмінно прийде. Природи закон, адже знаєш, все ходить по колу. І жар поцілунку розтопить з тремтінням усе, Що зима замела у душі, і до самого долу Так, буде ще квітень, і буде квітуч, запашний... *** Да, будет ещё и цветущий, душистый апрель. Раскрасит весна чёрно-белой зимы покрывала. Расчесана кисть и готова уже акварель, И выбраны платья весеннего первого бала. Написаны ноты, по партиям сложена трель, И всё ожидает лишь взмаха руки...

Легкий подих весни. Ти його відчуваєш? Вже до шостої ранку світанок встає, Переспівом птахів за віконцем лунає, Або променем ясним торкнеться тебе Як долонею я, по щоці твоїй ніжній, По спадаючих хвилях волосся, губам, Що всміхаються зранку ще спляче, неспішно, Так і манять відпити цілунку бальзам. Знаєш як я із ранку чекаю це диво, Невгамоване серце тремтить між грудей, Як на мій «Добрий ранок» я бачу щасливих, Із під вій твоїх погляд коханих очей. /// Лёгкий запах весны. Тебе слышится тоже? И уже до шести просыпаясь, рассвет Пеньем птиц за окном, как играясь, тревожит Своим ярким лучом, прикасаясь к тебе, Как ладошкою я, по щеке твоей нежной, По спадающей чёлке, едва лишь - губам, Что в улыбке красы просыпаясь неспешно Так и манят испить поцелуя бальзам. Знаешь, жду, как увидеть с утра это чудо, В сердце дрожи поверь не унять мне сейчас, Из-под тени ресниц, на мои – С добрым утром - Две искры твоих ласковых, любящих глаз… Подих весни (1) Подих весни (2) Подих весни (3) По...