Сон в літню ніч

Автор:
Під легкий подих прохолоди
Спадає сонця стихлий гар,
В полоні трав, цикад і згоди,
Ледь ніч оголює ліхтар.

І десь у сутінках спливають,
Як світі блисків, тіней, доль
Таємні знаки, наче грають,
Гілки малюють від тополь.

Байдужий погляд місяць ронить
За хмари не спішить у синь,
Неначе стрижні із неону
Зірок далеких мерехтінь.

Все ніби літа сон короткий,
Із смаком чарів мла густа,
Ця ніч для серця певних кроків
Та не для шепіту вуста.

Під легкий подих прохолоди
Спадає сонця стихлий гар,
Дихання, присмак насолоди,
Ніч, що оголює ліхтар...

***

Под дуновением прохлады
Спадает солнечная гарь,
Пленяет запах трав, цикады,
Чуть обнажает ночь фонарь.

И где-то в этом полумраке,
Как мире бликов и теней,
Судьбы таинственные знаки
Рисуют ветви тополей.

Луна бросает взгляд небрежный
Не торопясь за облака,
И как неоновые стержни
Мерцанье звёзд издалека.

Всё будто летний сон короткий,
С приятным вкусом волшебства,
Не в эту ночь стук сердца кроткий
И не для шёпота уста.

Под дуновением прохлады
Спадает солнечная гарь,
Дыханье, запах трав, цикады,
Ночь обнажающий фонарь…


Літня ніч (1)

Літня ніч (2)

Літня ніч (3)

Вірш та пісні захищені авторським правом

Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Ihor Semiriazhko. Творче ім'я Ігор Світлий.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

В віршах кохання у поета / Winter's Bloom

Автор:
Зображення
Зима морозом вкрила скло, Та візерунок першим снігом, І ніч вдивляється в вікно, Заворожив сніжинок бігом. А там, під скрипом ліхтаря, В віршах кохання у поета, У час зимового вбрання, Так, раптом, бризом пахне літо. Чекає квітами каштан В коханні ніжного зізнання. Гірким, забутий, медом там, Свій перший смак розчарування. Пускають трелі солов’ї, Та за рядком наступних згадка, І у коханні на листі, На кому змінюється крапка… /// Зима завьюжила стекло, Плетёт узор ванильным снегом И смотрит ночь на свет в окно Заворожив снежинок бегом. А там, под скрипом фонаря, В стихах влюблённого поэта Вдруг в середине февраля Морским задышит бризом лето. И под цветами ждёт каштан В любви горячие признанья, Забытый горьким мёдом там Вкус первый разочарованья. Пускают трели соловьи И за строкою льётся строчка, Чтобы у сердца для любви Вдруг запятою стала точка. В віршах кохання у поета (3)  (Winter's Bloom) В віршах кохання у поета (1) В віршах кохання у поета (2) Вірш та пісні захищені авторським...
Read more »

Коли мовчать телефони (In the hush of phones)

Автор:
Зображення
У тихому парку відлунюють кроки, Далекий проспект галасує вогнями, А зорі у небі, як прописом ноти, Повітря як спокій навіяний снами. Твоїми очима наповнюю погляд, Словами, мовчанням, насичую душу, Мелодію грає кохання на зорях, Та листями стелить, за те перепрошу. Мовчать телефони, між пальці долоні, Та посмішку світлом вихоплює місяць, Дощу наче краплі спадають зі скроні, І ніч зупиняє між до, час, та після. У тихому парку відлунюють звуки, А осінь гойдає думки наче снами. Тебе зігрівають мої теплі руки. Далекий проспект галасує вогнями. ***** У тихому парку, здається, відлунюють кроки, Далекий беззвучний проспект галасує вогнями, А зорі у небі, як в стані у нотному ноти, Та свіже повітря, як спокій навіяний снами. Твоїми очима охоче наповнюю погляд, Словами твоїми, мовчанням, насичую душу, Мелодію грає кохання цей вечір на зорях, Та листями стелить, за нього тебе перепрошу. Мовчать телефони, між пальцями наші долоні, Та посмішку світлом вихоплює соромно місяць, Дощу наче краплі спад...
Read more »

Тихе щастя (Silent Bliss)

Автор:
Зображення
Старі будинки, колір, ліплення виразні, Як із минулого відлуння у сьогодні, Розповідають нам історії незв'язно, Під дощовий осінній вечір прохолоди. І грає світлом мостова, гуляють тіні, І осінь листям палим огортає місто, Повітря, вітер, наче з арії Пуччіні, Стук твого серця, все наповнюється змістом. Я чую тишу, чую серце, чую серцем, Коли слова втрачають голос, силу, сенси, Коли від дотику твого стає вже легше, І наче ранок, вечір, ніч і осінь перші. Кидають відблиск скла автобуси нечасті, Десь поодинці поспішають перехожі, Мене за спину обіймає тихе щастя, Таке вже рідне, водночас таке несхоже. Старі будинки, колір, ліплення виразні, Як із минулого відлуння у сьогодні, Я щось шепочу, але щось таке незв'язне, І губи теплі, осінь, вечір, прохолодно. Тихе щастя (Silent Bliss) Вірш та пісні захищені авторським правом Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)
Read more »