У шовку твого волосся (In the silk of your tresses)

Схилила голову, блищить дзеркальне скло,
Спадають хвилі, розпускаючись у шовку.
У них пірнає гребінець, пливе човном,
На мить затримавшись, він поринає знову.

Змахнула лагідно — мов річка по плечах
Спадає темінь, тріпотить в імлі, та грає.
І запах трав, весняних квітів... Ми в лісах,
Ми десь далеко вже, неначе тихим плаєм...

І я завмер, немов розгублений в думках.
Біжать долонею крізь пальці води спаду.
Здригнувся подих... Бачу у твоїх очах:
"Ти щось задумав вже? Кажи. Я бачу, правда?"

"А що, я міг би загубитися між хвиль?
Вони могли б мене сховати з головою?"
А ти всміхаєшся і мружиш погляд свій,
Та вже схиляєшся повільно наді мною...
---
І ми далеко вже — на плаї, у лісах...
Спадають хвилі, розпускаючись у шовку.
Здригнувся подих... Погляд — у твоїх очах.
На мить затримавшись, ми поринаєм знову...


У шовку твого волосся 
(In the silk of your tresses)


Вірш та пісні захищені авторським правом

Copyright © Ігор Світлий (Ігор Семіряжко)

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

В віршах кохання у поета / Winter's Bloom

Коли мовчать телефони (In the hush of phones)

Тихе щастя (Silent Bliss)