Про неї (She's the One)
Вона ховається від світу, а світ ховається у ній,
Немов маля у стигле жито, та не для того, щоб втекти.
Ніщо її не здоганяє, сама приходить, йде сама,
І за далеким небокраєм уранці сходить, як зоря.
Вона торкається незримо, немов проміння у росі,
І розчиняється у римах, в віршах лунає, як пісні.
Вона — і тиша, і молитва, і відгомін далеких мрій,
Туманом ранку оповита, та не зникає поміж днів.
Вона сплелася з вітром в полі, несла таємні голоси,
Де кожне слово — ніби доля, де кожен подих — між світи.
Вона мовчить, але лунає у серці тих, хто зміг знайти,
І світ у ній не помирає, а розцвітає навесні.
Вона — як вічність у просторі, як дотик вітру між садів,
Що в серці жевріє прозоро, десь проміж дійсності та снів.
Вона — і сонце, і зітхання, і світла тінь серед дібров,
Про неї — це не про бажання, про неї більше, про любов.
Коментарі
Дописати коментар