Твій дощ
Наче знає такт серця, думки, потаємніші самі,
Що дають йому сили, знання, що важливе, що як,
Про кохання колись, або пошепки, тихими снами.
Він стукоче у скло, так спокійно, так впевнено, так,
Наче знає-чекаєш, про все, наче, знає і більше.
І що краплі із неба так схожі на дощ, все ж ніяк.
Бо насправді вони, це щось глибше і довше, чи інше.
Він пульсує, співає, він грає та слухає нас,
Як ти спиш на плечі, на моєму, всміхаючись ніжно.
Та чекати до ранку очей твоїх блиск водночас,
Що скорив нас обох, нам і важко і солодко втішно.
А долоня на грудях твоїм мене гріє теплом,
Як невидимих клавіш торкаються начебто пальці.
В нас до тебе з дощем є щось спільне, та вже за вікном
Прокидається день, тож пробач. Ти чудова уранці.
Он стучит по карнизу, то тихо, то быстро, то так,
Словно знает такт сердца и те потаённые мысли,
Что ему помогают стучать, что так важно, пустяк.
Иногда о любви, иногда тихим шепотом- выспись.
Он стучит по стеклу, так спокойно, уверенно - ждёшь.
Словно знает об этом он всё и немножечко больше,
И что капли скользящие с неба похожи на дождь,
Но на самом то деле они нечто глубже и дольше.
Он стучит и поёт, он играет и слушает нас,
Как ты спишь на плече, на моём, с нежной детской улыбкой,
И он также, как я покорен красотой твоих глаз,
И ему, как и мне, ждать их блеск до утра лёгкой пыткой.
А ладошка твоя на груди меня греет теплом,
Пальцы словно касаются клавиш, невидимых будто,
У нас общего много к тебе с этим зимним дождем.
Я тебя разбужу, извини, за окном уже утро.
Коментарі
Дописати коментар