Під ліхтарем / При свете фонарей

І було холодно, і падав дощ, чи сніг,

Але бруківка вкрилась кіркою із льоду

Його колов її пальто комір із криг,

Ії щока, що недоголена у моду.

В розмитих відблисках тьмяного ліхтаря

Вітрин неонових, як холоду світіння,

А їй здавалося теплішого нема,

Йому - життя не мало більшого воління.

Хтось милувався на ходу, та біг дивак,

Про щось в думках, та мріях, забувався знову

Тонкою пряністю тютюн вдавав на смак,

Ховали вікна від очей домів за штору

Запнути щільно б так ... “Ну що ти там завмер?

Замерзну зараз же, бо вовком стогне вітер”

А в мене раптом пригадались, як тепер,

Твоїх очей той блиск, ліхтар в тьмяному світлі.

Як було холодно, і падав дощ чи сніг,

І каблучки збивали лід у стін каплички,

Ніжніше шовку були щоки, хутро з криг,

І губ вологих, дотик, мокрі рукавички...

 

***

И было холодно, и падал дождь ли снег,

Но покрывалась тонкой коркой льда брусчатка.

Его колол её пальто промёрзший мех,

Её, щека его, что выбрита не гладко.

В размытых отблесках притухших фонарей

Витрин неоновых холодные свеченья,

А ей казалось, что не может быть теплей,

Ему, что в жизни столько не было значенья.

Мелькали лица торопившихся зевак,

О чём то думавших и забывавших скоро,

И отдавался тонкой горечью табак,

А окна прятали глаза домов за шторой…

Плотней задернуть бы… «Ну что ты там застыл?

Сейчас замерзну же, как волк стенает ветер»

А мне вдруг вспомнилось, да так, что нет и сил,

Твои глаза, их блеск в фонарном тусклом свете.

Как было холодно, и падал дождь ли снег,

И каблучки сбивали корку льда с брусчатки.

Нежнее шёлка были щёки, мёрзлый мех,

И губы влажные и мокрые перчатки…

 30.08.2013