Ігор Світлий

Чарівна, як зима із стрикучим морозом,  Снігів вихорів,  Або лагідна, з сонцем ясним  Промінців непекучих. Чарівна, як весна, у струмках,  Та духмяних її вечорів,  Серед барв, від пастельних  До так соковито квітучих. Чарівна, наче осінь у сукні яскравій,  У вітру танку,  Спокій довгих дощів,  Як межа між реальним, та сплячим. Чарівна, немов літо із свіжого ранку,  Та квітів в вінку,  До гарячого дня,  До чарівних очей твоїх з серцем гарячим.  Чарівна! Січень 2024

Теплий день, наче січень всміхнувся весні, Ясне сонце осяяло все і зігріло навколо, Він такий, бо побачив тебе уві сні, Заспіває із вітром пісні, серця струнами соло. У очах, у твоїх, щоб побачити світ, Щоб побачити очі свої у твоїх, вперше знову, Відчуття, що всередині ніжно тремтить, Та цілунку солодкого мить, невимовную змову. У танку, закружляє, веселу тебе, Теплий день, на вітру розвиває духмяне волосся, У чарівному ритмі кохання веде, Ця, січнева весна, що пройде, але все не здалося... Теплий день, Наче січень всміхнувся весні, Наче ти посміхнулась мені, Наче... 02.01.2023

Сьогодні день без сонця, з ранку дощ. В легкої прохолоді бризом пахне. Глибокий подих, та тримтяче щось, Як у ві сні, в нас обережно ахне. Пройде теплом, як брижа по воді, Вона проходить, та вкриває тіло, Росою квітку в кожній пелюстці, І будить в нас щось спляче, несміливо... Ти любиш дощ, та все із ним як вдох, Біг крапель, візерунки в склі прозорі, Як і цю мить, коли з тобою вдвох, Під тріск вогню танцюють дощ та море... Сьогодні дощ, Ти, я, Сьогодні.   *** Сегодня день без солнца, дождь с утра. Прохладой легкой, слово бризом пахнет. Глубокий вдох, вскружится голова И что-то в нас неосторожно ахнет. И дрожь пройдёт, как рябью по реке, Она проходит покрывая тело, Росой цветок на каждом лепестке, И будит что-то спящее, несмело... Ты любишь дождь и всё, что есть о нём, И капель бег, и по стеклу узоры, Как этот миг, когда с тобой вдвоем, Под треск огня танцуют дождь и море... Сегодня дождь, Ты, я, Сегодня.… 20.10.2021

Кориця в каві, несолодкий шоколад, Гвоздики крапелька в гарячу філіжанку. Жовтогарячий за вікном дрімає сад, Яскраво сяє вересневе сонце зранку. І теплий подих, у твоїх обіймах сон, У день недільний твій цілунок до сніданку, Що на губах моїх лишає кави тон, Твоєї ніжності, як в ранньому серпанку. Грайливе сяйво за вікном, дзвінкий твій сміх, Заплющив очі, наче гріє сонце душу, Хоча насправді все це від долонь твоїх, Твоїх очей, твого тепла, зізнатись мушу. Кориця в каві, несолодкий шоколад, Гвоздики крапелька, та ще, про що я знаю, Тобі шепоче, ще не сплячий, листям, сад, Моє до тебе, наче подихом: "Кохаю!"… *** Корица в кофе и несладкий шоколад, Гвоздики капелька в твоей горячей чашке. И красно-желтый за окошком дремлет сад, Под солнце яркое в сентябрськой рубашке. Дыханье теплое, в твоих объятиях сон, Воскресный день от поцелуя пробужденье, Что на губах моих, как легкий кофе тон, Как утро в дымке ранней, в нежности твоей я Игриво солнце за окном, твой звонкий с

І було холодно, і падав дощ, чи сніг, Але бруківка вкрилась кіркою із льоду Його колов її пальто комір із криг, Ії щока, що недоголена у моду. В розмитих відблисках тьмяного ліхтаря Вітрин неонових, як холоду світіння, А їй здавалося теплішого нема, Йому - життя не мало більшого воління. Хтось милувався на ходу, та біг дивак, Про щось в думках, та мріях, забувався знову Тонкою пряністю тютюн вдавав на смак, Ховали вікна від очей домів за штору Запнути щільно б так ... “Ну що ти там завмер? Замерзну зараз же, бо вовком стогне вітер” А в мене раптом пригадались, як тепер, Твоїх очей той блиск, ліхтар в тьмяному світлі. Як було холодно, і падав дощ чи сніг, І каблучки збивали лід у стін каплички, Ніжніше шовку були щоки, хутро з криг, І губ вологих, дотик, мокрі рукавички...   *** И было холодно, и падал дождь ли снег, Но покрывалась тонкой коркой льда брусчатка. Его колол её пальто промёрзший мех, Её, щека его, что выбрита не гладко.

Рожевий захід сонця, сплески хвиль, На дотик, як весняні, ще холодні. Я маю із тобою пару крил Тримаючи в своїх твої долоні. Квітневий вітер ще такий стрімкий, В моїх обіймах зігріваєш плечі, Неначе під проміннями струмки, А ніч вкриває темним небом вечір. По хвилях місяць до твоїх очей, І в блиску губ із посмішкою грає, За хмари, виглядає, знов втече, Як наче щось сказати нам він має. Ми ідемо по самій кромці хвиль, Цих почуттів, та я напевно знаю: З тобою поруч маю пару крил! Цей день... цю мить... твоє кохання маю! Рожевий захід сонця, сплески хвиль…   *** Закат из роз и всплески волн морских, На ощупь, как весенние, студёны. С тобою пара крыльев на двоих, Держу в своих руках твои ладони. Апрельский ветер всё ещё сильней, В моих объятиях согреваешь плечи, Как под лучами солнышка ручей, Ночь покрывает тёмным небом вечер. Луна по волнам до твоих очей, И в блеске губ улыбкою играет, Из тучи выйдет, спрячется за ней, Сказать ли, н